архивный ресурс портала
Українська версія donbass.NAME
Питання про роль та місце іноземців у структурі вітчизняного підприємництва, незважаючи на існування великої кількості історико-економічних досліджень, не вважається достатньо вивченим. Вітчизняна історіографія, як дореволюційна, так і радянська, не приділяла спеціальної уваги вивченню діяльності іноземної, зокрема грецької, буржуазії в Російській імперії. Читать далее
Об’єднання «Комп’ютер» Донецького обласного Палацу дитячої та юнацької творчості починає свою історію з 1987 року, коли Ольга Алимівна Фесенко (зам. директора Палацу по навчально-виховній роботі) створила гурток користувачів програмних калькуляторів. З’ясувалось, що цей напрямок роботи став перспективним, тому в 1991 році гурток вийшов на новий рівень. Після закупки 10 комп’ютерів «Пошук» було організовано комп’ютерний клас. З 1992 року до роботи класу підключилась Тетяна Семенівна Гончарова, на той час – випускниця факультету програмного забезпечення ДПІ. Так було створено об’єднання «Комп’ютер». Читать далее
Учений-історик, голова редакційної колегії 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» державний і громадський діяч, академік Національної академії наук України (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1976), Герой України (2000). Петро Тимофійович Тронько народився 12 липня 1915 року в с.Заброди Богодухівського повіту на Харківщині. Трудову діяльність розпочав у 1932 р. робітником шахти у м.Дзержинську Донецької області. Після закінчення учительських курсів працював учителем суспільствознавства та української мови у сільській школі Богодухівського району, директором дитячого будинку м. Лебедина. З 1937 р. Петро Тимофійович — на комсомольській роботі: був секретарем Сумського, першим секретарем Станіславського обкомів ЛКСМУ. Від... Читать далее
Михайло Степанович Гришко – український співак (баритон), народний артист СРСР (1950), лауреат Державної премії СРСР (1950). Народився 27 лютого 1901 року у Маріуполі (тепер Донецької області). Закінчив у 1926 Одеський музично-драматичний інститут. У 1926−1927 — соліст Одеського, 1927−1936 — Харківського, 1941—1944 — Грузинського, 1936—1941, 1944—1960 — Київського театрів опери та балету. Пік його слави пов\’язаний з Київською оперою. У виконанні партій Богдана Хмельницького, князя Ігоря та Ріголетто на той час йому не було рівних. У репертуарі Гришка були також романси, українські та російські народні пісні. Поєднуючи велике акторське обдарування з винятковими голосовими даними, створив ряд виразних музично-сценічних образів, зокрема, в... Читать далее
Уже доводилося говорити про те, що в сучасному українському суспільстві недостатньо усвідомлені реґіональні джерела й багатства національної культури і разом з тим недостатньо закріплені її загальнонаціональні символи. Донеччина тут в особливому становищі, оскільки її культурне життя не сповна інтеґроване в культурне життя всієї України, а значна частина населення живе в ілюзії належності до сфери російської культури, – насправді фактично не засвоєної і здебільше й не уявлюваної адекватно. Оголошена тема є надзвичайно широкою і складною, потребує спеціальних ґрунтовних досліджень, і тут можна лише в загальному окреслити кілька її аспектів. А саме: Донеччина як об’єкт суспільних і культурних проектів української інтеліґенції; Донеччина... Читать далее
Вчора у Донецьку відбулася установча конференція Донецької обласної ради молодих вчених. Читать далее
Не спешите, уважаемый читатель, искать ошибки в заголовке! «Приазовский пролетарий», так называлась газета г.Мариуполя «Приазовский рабочий» с 1926 по 1937 год, имел в своей истории короткий период, с января 1932 по июль 1934 года, когда издание выходило на украинском языке — и не просто, а на украинском «новоязе». Почему? Именно на этот период приходится последний всхлип политики коренизации (украинизации в нашем варианте), которую осуществляли большевики в 20-х — начале 30-х годов. Ее смысл: укоренение большевистской власти на местах, овладение языками и традициями местного населения, пополнение партии за счет его представителей. К 1932 году на территории УССР осталось 3 русскоязычных издания,... Читать далее
Видатний вчений-геолог, стратиграф, палеонтолог, який вивчив усі палеозойські й мезозойські відклади на території колишнього СРСР. Старший геолог Геологічного комітету (1928), професор Дніпропетровського університету (1929), професор Ленінградського університету (1929), професор і завідувач сектора палеонтології і загальної геології (1946—1950). Доктор геолого-мінералогічних наук (1937), академік АН УРСР (1939), віце-президент АН УРСР (1939—1946), директор Інституту геологічних наук АН УРСР (1939—1946), Заслужений діяч науки УРСР (1943). Читать далее
Олександр Iванович Амоша – вчений-економіст, академік Національної академії наук України (2003), доктор економічних наук (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Народився у 1937 році в м.Горлівці Донецької області. Здобув вищу освіту в Донецькому політехнічному інституті, одночасно працював на вугільній шахті. Після закінчення навчання він працював в Інституті гірничої справи ім. М.М.Федорова НАН України. Упродовж 1963—1966рр. Олександр Іванович навчався в аспірантурі Донецького науково-дослідного вугільного інституту. Там успішно захистив кандидатську дисертацію та продовжив трудову діяльність. У 1970 р. О.І.Амоша став співробітником Інституту економіки промисловості НАН України (одночасно протягом 1972—1976 рр. він... Читать далее
Вважається, що перше вугілля Донецького басейну в 1721 році знайшов в пониззі Сіверського Донця відомий російський рудознавець Григорій Капустін. Читать далее