Павло Григорович (Іванов) Безпощадний (псевдонім - Беспощадний) - російський радянський поет.
Павло Іванов народився 29 червня (11 липня) 1895 року в селі Всеславль Смоленській губернії. Жив на Україні. У 1907—1917 роках працював шахтарем на Донбасі. Учасник Громадянської війни. Перші вірші опублікував у 1924 році у газеті "Кочегарка" (Горловка).
Автор збірок віршів: "Каменная книга" (1930), "Год в “Кочегарке”" (1934), "Родина" (1938), "Шахтёрские песни" (1948), "Донецкие просторы" (1961) та іншіх.

Іван Михайлович Дзюба - літературознавець, громадський і політичний діяч, академік Національної академії наук України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991), Герой України (2001).
Народився 26 липня 1931р. у с.Миколаївка Волноваського району на Донеччині. Закінчив Донецький педагогічний інститут, а потім аспірантуру Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН УРСР. Працював у журналі «Вітчизна», видавництвах «Молодь», «Дніпро». Як літературний критик друкується з 1952 року.

У повоєнні роки Донбас, нарощуючи свій економічний потенціал, стає і потужним науковим центром. Однак не може похвалитися аналогічним зростанням культурної інфраструктури. Так, кількість театрів навіть зменшилася порівняно з довоєнним періодом: у Ворошиловградській області їх було 6 у 1940 р. і тільки 2 у 1966. Зате розширювалася мережа культурно-освітніх закладів, художніх та музичних училищ; заохочувано художню самодіяльність: у середині 70-х років у Донецькій області було понад 8 тисяч колективів художньої самодіяльності, у Луганській – 5,5 тисячі. Причому самодіяльна художня творчість меншою мірою, ніж професійна, втрачала своє національне обличчя.

1 липня 2009 у Київі у Будинку вчителя відбулася урочиста церемонія нагородження участників Національної програми «Мистецький Олімп України».
Среред нагороджених дипломом за ваговитий вклад у розвиток культури та мистецьтва  України, за підписом Міністра культури та туризму України В.В.Вовкун, був і наш земляк -  маріуполець – художник-медальєр Шевяков Ю.І.
До цієї дати було видано каталог дипломантів «Мистецький Олімп України», серед яких прдставники богатьох напрямкі мистецьтва, таких як театр, хореографія, кіно, література, музика то що.
У розділі декоративно-прикладного мистецьтва декілька сторінок присвячено члену НСХУ,  F.I.D.E.M., скульптору, художніку-медальєру  Шевякову Ю.І.

Творча біографія театру розпочалася 1927 року, коли  в Червонозаводському районі міста Харкова (тоді столиці України) було створено український робітничий театр, який мав виконувати культурно-просвітницьку місію на сході України. Основу трупи склали актори Харківського державного народного театру та славнозвісного «Березолю». Першим керівником став вихованець В.Немировича-Данченка, відомий режисер О.Загаров, а через рік художнім керівником було призначено учня Л.Курбаса, видатного режисера, у майбутньому – народного артиста України В.Василька.

Більшовицька партія, яка в національній політиці певний час балансувала між двома, мовляв, небезпеками – великодержавного шовінізму і українського буржуазного націоналізму – нарешті вирішила, що в неї є лише одна, і то смертельна, небезпека: національне відродження України. Успішно завершивши боротьбу з українським селянством за допомогою голодомору 1933 року, вона зосередилась на винищенні молодої української інтелігенції. На Донеччині ця боротьба з українською інтелігенцією мала ту особливість, що тут частіше, ніж у решті України, звинувачення в буржуазному націоналізмі поєднувалися із звинуваченнями в троцькізмі.

Об’єднання «Комп’ютер» Донецького обласного Палацу дитячої та юнацької творчості починає свою історію з 1987 року, коли Ольга Алимівна Фесенко (зам. директора Палацу по навчально-виховній роботі) створила гурток користувачів програмних калькуляторів. З’ясувалось, що цей напрямок роботи став перспективним, тому в 1991 році гурток вийшов на новий рівень. Після закупки 10 комп’ютерів «Пошук» було організовано комп’ютерний клас. З 1992 року до роботи класу підключилась Тетяна Семенівна Гончарова, на той час – випускниця факультету програмного забезпечення ДПІ. Так було створено об’єднання «Комп’ютер».

Уже доводилося говорити про те, що в сучасному українському суспільстві недостатньо усвідомлені реґіональні джерела й багатства національної культури і разом з тим недостатньо закріплені її загальнонаціональні символи. Донеччина тут в особливому становищі, оскільки її культурне життя не сповна інтеґроване в культурне життя всієї України, а значна частина населення живе в ілюзії належності до сфери російської культури, – насправді фактично не засвоєної і здебільше й не уявлюваної адекватно.