pornfiles
, гость


Если вы на сайте впервые, то вы можете зарегистрироваться!

Вы забыли пароль?
Ресурсы портала
Кузнечное венчание
Наши опросы
Все и так хорошо.
Процветающий промышленный регион Украины.
Субъект федерации Украинской республики.
Независимое государство.
Субъект федерации РФ.
Наплевать.
Метки и теги
Читайте также

IX акция ко Дню влюбленных в Парке кованых фигур

14 февраля 2016 года, в День влюбленных, на Древе Счастья в Парке кованых фигур (Донецк) традиционно «вырастут» кованые валентинки! Гильдия кузнецов Донбасса приглашает влюбленные пары ...

Письмо жителя Мариуполя.

Я живу в Мариуполе уже 25 лет и никогда не покидал своего города, даже в самые тяжелые периоды последних полутора лет. Поэтому мне вдвойне обидно видеть,как наш город и его окрестности, под видом ...

О чем лжет Киев

Какие на самом деле требования к поправкам в конституцию Украины выставляют народные республики Донбасса? ДНР и ЛНР не предлагали украинской стороне закрепить квоту республик в украинском парламенте ...

«Пакт Суркова-Нуланд»: принуждение Киева к выполнению Минска-2

Обозреватель «Украина.Ру» Александр Чаленко комментирует итоги переговоров Владислава Суркова и Виктории Нуланд Российская политика на украинском направлении в последний месяц явно ...
{inform_sila_news}{inform_club}
Архив
Июнь 2017 (25)
Май 2017 (68)
Апрель 2017 (40)
Март 2017 (36)
Февраль 2017 (53)
Январь 2017 (83)


Все новости за 2014 год
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту
Рейтинг: 
0

Владислав Андрійович ТитовТитов Владислав Андрійович — шахтар, письменник. Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка.
Владислав Титов народився 10 листопада 1934 року у  селі Калиновка Липецькій області. Після закінчення школи переїхав на Донбас, навчався в Боково-Антрацитівському гірничому технікумі.
З 1959 року працював гірничим майстром на шахтах Луганщини й Донеччини.
1960 року під час аварії на шахті врятував життя багатьох людей і лишився без обох рук.
Після лікування Владислав Андрійович переїжджає до Луганська, починає писати прозу. Пише, тримаючи олівця в зубах. Велику допомогу в літературній творчості Титову надавала йому дружина - Рита Титова.
У 1967 році виходить його автобіографічна повість «Усім смертям назло», 1971 — «Ковила — трава степова», 1983 — «Життя прожити», «У рідній землі корінню тепліше», роман «Прохідники», 1986 — «Мрії старого парку».
Владислав Андрійович Титов - лауреат кількох обласних і республіканських премій. Обирався депутатом міської ради. Повість «Усім смертям назло» було перекладено за радянських часів двадцятьма двома мовами, лише окремими книжками видано 19 разів загальним накладом понад 6 млн примірників.
У Луганську знаходиться Квартира-музей В. Титова (квартал Гайового, 18, кв. 62).
Колишня 13-та лінія носить ім'я письменника.

Підготував Євген Лавриненко (dN)

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 699   
Рейтинг: 
0

Марк Юрійович Левицький - спортивний журналіст, Заслужений журналіст України. Віце-президент футбольного клубу «Шахтар».
Марк Левицький народився 10 березня 1930 року в місті Суми.
У чотири роки родина Марка переїхала до Москви, де батько працював в управлінні будівництва метрополітену. Майже 20 років родина прожила в Москві. З п'ятого класу Марк навчався у школі №281, яку і закінчив. Його однокласниками були легендарний у майбутньому капітан футбольного клубу «Спартак» та збірної СРСР Ігор Нетто і знаменитий кінорежисер Георгій Данелія.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1037   
Рейтинг: 
0

Унікальний, але практично невідомий. Єдиний в Україні Музей історії баяна знаходиться в Шахтарську Донецької області. У колекції більше трьох тисяч експонатів, серед яких старовинна концертна фісгармонія кінця 19-го століття, саратовські гармоніки, гармоніки-черепашки, сопілки та тріскачки. Унікальні музичні інструменти - почули наші кореспонденти.
Так звучить фісгармонія - її ще називають кімнатним органом. У цьому музеї зібрані майже усі її "родичі"- від звичайної гармоніки до баянів, акордеонів, мітрофонів, бандеонів та концертини. Колекцію ще 30 років тому почав збирати вчитель музики, сліпий баяніст Володимир Барелюк.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1508   
Рейтинг: 
0

Новостворений Музей з писанкарства (м.Артемівськ, Донецької області) налічує біля двох тисяч писанок всіх історико-етнографічних районів України. Писанки відновлені з історичних джерел за традиційною технікою виконання.
Також є експонати різьбленого страусового яйця. Зберігаються зразки робіт майстрів народних ремесел Донецької та інших областей. Розвиваємо техніку роботи з керамікою.





Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1860   
Рейтинг: 
0

Документальний фільм про Донецьк «Юзівка – листи з «Дикого поля» демонструватиметься на кінофестивалі в Німеччині, повідомили УНІАН у мюнхенській кіностудії «Аппрофільм», яка зняла фільм.
43-й Міжнародний кінофестиваль – один з найпрестижніших у Німеччині – пройде з 27 жовтня по 1 листопада в м.Хоф (Баварія). На фестивалі представлено 130 художніх і документальних фільмів. 90-хвилинна картина «Юзівка – листи з «Дикого поля» увійшла в short list (першу десятку) у розділі «Документальне кіно». Режисер фільму – німецький документаліст Віола ШТЕФАН.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1588   
Рейтинг: 
0
За вмілого підсвічування ці апостоли здаються монолітами. Вони стоять групою по три у кожному ряду і немов готуються до руху. У їхніх позах немає упокорення, низькопоклонства, кожний з них самодостатній і сильний своєю силою. Це і є проект Миколи Шматька «Явлення Христа апостолам». Він поки що виготовлений у гіпсі, а задуманий як суцільний скульптурний комплекс із білого мармуру. Проект претендує на унікальність із багатьох причин. Насамперед — досить складна технологія виготовлення всієї 13-фігурної групи. Справа в тому, що всі свої роботи скульптор викарбовує із суцільного шматка мармуру. Так буде й цього разу. Але якщо раніше доводилося обробляти порівняно невеликі шматки мармуру, вагою до трьох тонн, то сьогодні йдеться про моноліт вагою 113 тонн. Скульптор довго шукав такий матеріал, причому перевагу він завжди віддавав італійському мармуру, що відрізняється від уральського структурою й кольором. І раптом йому пощастило. Під час своєї участі у традиційному бієнале у Флоренції Микола Гаврилович і його син Рафаель побували в кар’єрі, де видобувають мармур, і зарезервували 113-тонну брилу. До речі, у цьому кар’єрі купував камінь і великий Мікеланджело. Мармур треба викупити у травні, і вже є спонсори, які пообіцяли його придбати й доставити до Луганська. А далі..
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1531   
Рейтинг: 
0
Альберт Федорович Водовозов - відомий український композитор, заслужений діяч мистецтв України, автор багатьох творів для фортепіано з оркестром, симфонічного оркестру, духового оркестру і голоси. 
Серед його робіт можна виділити такі популярні твори, як симфонічні поеми «Прометей», «Свято в Донбасі», героїчна поема «Краснодонців», цикл фортепіанних п'єс «Веснянки», концерт для фортепіано, органу та симфонічного оркестру «Діалоги». Альберт Федорович Водовозов - автор пісень про Донбас, його трудівників: «Край шахтарський», «Донецькі троянди», «Чернобріві дівчата мої», «Я народився в Донбасі», «Свято в Донбасі», «Марш донецьких забійників», «Шахтарські дружини», «Шахтар країни Рад». 
Альберт Федорович народився 3 квітня 1932 року на Донбасі, в селі Вільхівка Ворошиловградської області (нині Луганської області). Альберт ріс у бідній робітничій родині, де любили музику, а батьки часто співали, батько з захопленням грав на балалайці. Однак дитинство Альберта не було безхмарним. Батько був репресований, мати виховувала дітей одна і працювала в шахті. 

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1976   
Рейтинг: 
0
Донецька обласна філармонія була відкрита в 1931 році, а в 1991 році концертному залу філармонії привласнено ім'я видатного композитора С.С.Прокофьева, який народився на Донетчине. І з перших днів свого існування робота Донецької філармонії була направлена на підвищення культурного рівня трудящих і молоді Донбасу. Філармонія дарувала і дарує людям радість, натхнення, прекрасну музику і хороший відпочинок. Щорічно філармонія проводить більше 2000 концертів, які відвідують близько 1 мільйона слухачів. Варто також відзначити, що крім організації концертів, особливу увагу філармонія приділяє естетичному вихованню підростаючого покоління, роботі з дітьми і підлітками.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1900   
Рейтинг: 
0
Володимир Дмитрович Коряк - український літературознавець і критик, комуніст.
Володимир Коряк народився 14 січня 1889 року в місті Слов'янську в сім'ї службовця. Середньої освіти в молодості не отримав. Багато займався самоосвітою.
У період з 1909 по 1915 рік працював в українській соціал-демократичній пресі з питань літератури, брав участь у нелегальних українських соціал-демократичних організаціях.
У своїх дореволюційних критико-публіцистичних творах (1911-1914) Володимир Дмитрович Коряк дотримувався позицій української соціал-демократії того часу, відображаючи ідеологічні коливання тих суспільних груп, прагнення яких висловлювали українські національні соціалістичні партії.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3068   
Рейтинг: 
0
   Гай-гай!.. Ждемо день i другий -  немає  Тетяни.  Побачили  -  надвечiр кудись мчали пани фаетоном; мiж ними вона, як квiтка. Мов i знать  нас  не знала - не глянула, як i не вона. Вiри не доймали: чи то була  справдi  та нiч обмарена, чи то тiльки минущий сон. Довiдались, що в театрi репетицiя, пiшли. Червонiє, одвертається, нiби чогось нас соромиться.
   I дивуємось, i обурюємось:
   - Що ж се таке?
   День, другий. В селi почали дзвонити:
   - З паничем зв'язалась, по житах волочиться...
   - Ось що!..
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1535   
Рейтинг: 
+1
   Буйне зелення в саду вже осiннi золотарi позолотили, а  подекуди  палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кiмнатi. Вiкно  в  сад  стоїть  одчинене,  i  рине  в  його повiтря, чисте й холодне, дише, як  вино.  Зверху  по  стiнi  блукають  од далеких хмар рожево-зеленявi тiнi.
   Сиджу,  зiгнувшись  над  своєю  торбою-мандрiвницею,   похапцем   рiзне паперове шмаття в дорогу переглядаю, читаю давнє дрiбне  писання,-  суворо шелестять у руках папери, нiби псалтир над мертвим.
   Листи, що забув уже од  кого,  щоденника  якогось  обiрваний  шматок... Вiршi... зеленi, зеленi, як рута...
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2096   
Рейтинг: 
0
Ольга ЛомоносоваНародилася Ольга Ломоносова в Донецьку 18 травня 1978 року. Але вже 1986-го родина переїхала до Києва. Оля займалася художньою гімнастикою у відомих Дерюгіних. Пізніше вирішила стати балериною, а відтак вступила до хореографічного училища. Проте її долю змінило Кохання! Гаряче дівоче серце вперше закохалося. Ця закоханість зіграла фатальну роль, і 1997 року Оля виїхала до свого милого в Москву.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2970   
Рейтинг: 
+3

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 41984   
Рейтинг: 
0
Творчість, яка у певному розумінні становить вихід за межі будь-якої тотальності, як така можлива лише у вільному суспільстві. Тому творці є небезпечними для тоталітарної системи, якій необхідна передбачувана діяльність в межах приписань, відведених людині посадою або статусом, вироблення художньої продукції згідно з ідеологією. В Радянському Союзі була сформована особлива модель відносин творчої еліти і влади, яка виробила і відтворювала несамостійного митця, залежного від опіки держави і, відповідно, від державних вимог. Це нівелювало творчу діяльність до рівня ремісництва. Донбас займає особливе місце в світі зазначеного, оскільки в культурному плані він мав усі ознаки провінційності, водночас відіграючи важливе індустріальне значення та ідеологічну роль (міфологія людини праці). Моделі поведінки творчої еліти, сформовані в радянські часи, сьогодні не є повністю подоланими і в певній мірі продовжують визначати культурні процеси і стан суспільної свідомості регіону.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2606   
Рейтинг: 
0
Зал слави Асоціації спортивних журналістів України. Гильов Юрій Васильович (23.01.1950 - 8.05.2003).
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2019   
Рейтинг: 
0
Павло БезпощаднийПавло Григорович (Іванов) Безпощадний (псевдонім - Беспощадний) - російський радянський поет.
Павло Іванов народився 29 червня (11 липня) 1895 року в селі Всеславль Смоленській губернії. Жив на Україні. У 1907—1917 роках працював шахтарем на Донбасі. Учасник Громадянської війни. Перші вірші опублікував у 1924 році у газеті "Кочегарка" (Горловка).
Автор збірок віршів: "Каменная книга" (1930), "Год в “Кочегарке”" (1934), "Родина" (1938), "Шахтёрские песни" (1948), "Донецкие просторы" (1961) та іншіх.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4951   
Рейтинг: 
-1
Емма Андієвська  — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4332   
Рейтинг: 
0
Дзюба Іван МихайловичІван Михайлович Дзюба - літературознавець, громадський і політичний діяч, академік Національної академії наук України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991), Герой України (2001).
Народився 26 липня 1931 р. у с.Миколаївка Волноваського району на Донеччині. Закінчив Донецький педагогічний інститут, а потім аспірантуру Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН УРСР. Працював у журналі «Вітчизна», видавництвах «Молодь», «Дніпро». Як літературний критик друкується з 1952 року.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3876   
Рейтинг: 
+1
У повоєнні роки Донбас, нарощуючи свій економічний потенціал, стає і потужним науковим центром. Однак не може похвалитися аналогічним зростанням культурної інфраструктури. Так, кількість театрів навіть зменшилася порівняно з довоєнним періодом: у Ворошиловградській області їх було 6 у 1940 р. і тільки 2 у 1966. Зате розширювалася мережа культурно-освітніх закладів, художніх та музичних училищ; заохочувано художню самодіяльність: у середині 70-х років у Донецькій області було понад 8 тисяч колективів художньої самодіяльності, у Луганській – 5,5 тисячі. Причому самодіяльна художня творчість меншою мірою, ніж професійна, втрачала своє національне обличчя.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2330   
Рейтинг: 
+2
Предостережение...1 липня 2009 у Київі у Будинку вчителя відбулася урочиста церемонія нагородження участників Національної програми «Мистецький Олімп України».
Среред нагороджених дипломом за ваговитий вклад у розвиток культури та мистецьтва  України, за підписом Міністра культури та туризму України В.В.Вовкун, був і наш земляк -  маріуполець – художник-медальєр Шевяков Ю.І.
До цієї дати було видано каталог дипломантів «Мистецький Олімп України», серед яких прдставники богатьох напрямкі мистецьтва, таких як театр, хореографія, кіно, література, музика то що.
У розділі декоративно-прикладного мистецьтва декілька сторінок присвячено члену НСХУ,  F.I.D.E.M., скульптору, художніку-медальєру  Шевякову Ю.І.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2223   
Рейтинг: 
0

Степан ВасильченкоЖиття цього письменника було навдивовижу цільним, безкомпромісним, плідним.

Народився Степан Васильченко (справжнє його прізвище Панасенко) 1879 року на Чернігівщині в старовинному містечку Ічні, яке не раз згадується в нашій історії. Мешканці Ічні, козаки та городяни, одвіку боролися з турецькими завойовниками, польською шляхтою, із звиклими до перемог шведами. В цих визвольних війнах мужнів характер народу, гартувалися відвага і стійкість, оспівані кобзарями й лірниками, чиї протяжні наспівні думи майбутній письменник ще хлопчиком чув на ічнянських ярмарках.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4524   
Рейтинг: 
0
Донецький драмтеатрТворча біографія театру розпочалася 1927 року, коли  в Червонозаводському районі міста Харкова (тоді столиці України) було створено український робітничий театр, який мав виконувати культурно-просвітницьку місію на сході України. Основу трупи склали актори Харківського державного народного театру та славнозвісного «Березолю». Першим керівником став вихованець В.Немировича-Данченка, відомий режисер О.Загаров, а через рік художнім керівником було призначено учня Л.Курбаса, видатного режисера, у майбутньому – народного артиста України В.Василька.
1930 року в рамках Всесоюзної олімпіади мистецтв відбулися гастролі колективу в Москві, де Україну представляли лише два театри, серед яких і Червонозаводський.
У 1933 році, за пропозицією Народного комісаріату освіти України, вже зрілий на той час творчий колектив було переведено до Донецька (тоді ще Сталіно), де він відкрив свій перший сезон 7 листопада 1933 року прем’єрою драми І.Микитенка “Бастилія божої матері”.
Театр став провідним колективом Донбасу та одним з кращих театрів України, чому значно сприяли оригінальність та різноманітність репертуару, загальна висока культура та самобутність творчого обличчя колективу.
Основу трупи того періоду складали: Л.Гаккебуш, Г.Чайка, М.Ільченко, Р.Чалишенко, С.Левченко, Ю.Розумовська, Г.Петровська, В.Добровольський, Є.Чупилко, І.Савускан, В.Грипак, О.Воронцов, К.Євтимович, Е.Винников, Д.Лазуренко, В.Довбищенко, а також учні Василька, майбутні режисери М.Смирнов, П.Ковтуненко, В.Гаккебуш.
Кращими виставами були визнані: «Марко в Пеклі», «Пісня про Свічку» І.Кочерги, «Леон Кутюр’є» за Б.Лавреньовим, «Гайдамаки» Л.Курбаса за Т.Шевченком, «Диктатура» І.Микитенка, «Макбет» В.Шекспіра, «Васса Желєзнова» М.Горького, «Платон Кречет» О.Корнійчука. Саме на Донбасі в репертуарі театру з’являються музичні вистави – від народної опери «Наталка Полтавка» до трагедії «Борис Годунов» .
ФойєЗа перші 10 років творчої діяльності театр відвідав не тільки великі міста Донбасу (Ворошиловград, Маріуполь, Горлівка, Артемівськ, Макіївка, Слов’янськ), але й Баку, Мінськ, Вітебськ, Гомель, Могильов, Ленінград, Горький, Ростов-на-Дону, Київ.
Початок Великої вітчизняної війни перервав творчу роботу. Сталінський театр не був повністю евакуйований: більшість членів колективу пішли на фронт. Невелика група акторів злилась з рештками трупи Артемівського театру, а після евакуації до Кзил-Орди (Казахська РСР) ще й з Іванівським театром музичної комедії. Перша вистава новоствореного Театру музичної комедії і драми імені Артема була показана 11 жовтня 1941 року. Інша, дещо більша група, по дорозі в Середню Азію об’єдналась з Горлівським театром і під назвою Сталінський драматичний  театр працювала в м. Джелал-Абад Киргизької РСР.
Після визволення Донбасу, в січні та березні 1944 року обидві групи трупи повернулися до Сталіно. Формується остаточний склад трупи Сталінського державного українського музично-драматичного театру ім. Артема. В цей час ядро трупи становили досвідчені майстри сцени: С.Коханий, І. Корж, П.Польова, К.Даценко, К.Рябцев, Т.Кужіль, режисери Л.Южанський і В.Гаккебуш, талановита акторська молодь – В.Загаєвський, М.Адамська, М.Протасенко, Х.Негримовський, Ю.Галинський, Л.Усатенко, О.Малич. А згодом трупу поповнили Н.Харченко, Т.Авдієнко, А.Бобіна, М.Бондаренко, І.Молошніков,  О.Акімов, А.Бурлюк, Г.Горшков,  М.Крамар, М.Гладнєв, М.Крутюк, Є.Воробйова, Є.Колодько та інші талановиті актори, багато з яких і досі працюють на сцені театру.
Довгий час, не маючи власної будівлі, театр працював у приміщенні Донецького музичного театру (з 1947 р. – Донецький театр опери і балету). А 1961 року театр отримав власну домівку й остаточно прописався на вулиці Артема, 74а.
Останні 25 років були часом творчого злету театру, формування та втілення нових методів творчого та адміністративного керівництва, завоювання любові та прихильності глядачів, розширення творчих можливостей та завоювання високого авторитету серед колег.
Дзеркальне фойєЦей період відзначений такими «знаковими» для театру постановками: «Роксолана» П.Загребельного, «Народний Малахій» М.Куліша, «Емігранти» С.Мрожека, «Дон Жуан» Ж.-Б.Мольєра, «Ми, що нижче підписалися» О.Гельмана, «За двома зайцями» за М.Старицьким,  «Зойчина квартира» М.Булгакова, «Поминальна молитва» Г.Горіна за Шолом-Алейхемом, «Ревізор» М.Гоголя, «Енеїда» за І.Котляревським, «У джазі тільки дівчата» О.Аркадіна-Школьника та іншими.
Сьогодні Донецький академічний український музично-драматичний театр – один із найавторитетніших театральних колективів не лише південно-східного регіону, а й усієї України. Творчою перемогою колективу театру стало здобуття 2003р. виставою “Енеїда” за І.Котляревським Національної премії України ім.Тараса Шевченка. Лауреатами стали режисер-постановник спектаклю, заслужений діяч мистецтв України В.Шулаков та художній керівник-генеральний директор театру, заслужений працівник культури України М.Бровун.
У стінах театру народилась ідея проведення регіональних театральних фестивалів – “Театральний Донбас” та “Золотий ключик”. Вистави театру ставали лауреатами двох всеукраїнських фестивалів: “Мельпомена Таврії” і  “До нас їде “Ревізор”. За значний внесок у розвиток культури регіону колектив театру було нагороджено дипломом та пам’ятним сувеніром міжнародного фестивалю “Золотий Скіф-97”, а у 2000 р. – Почесною грамотою благодійного фонду розвитку та популяризації Донбасу “Золотий Скіф”.
Головні сходи З творчістю колективу знайомі глядачі майже всіх обласних центрів України, з великим успіхом проходили гастролі театру в Благовіщенську, Варшаві, Вітебську, Єкатеринбурзі, Запоріжжі, Казані, Катовіце, Кишиневі, Краснодарі, Красноярську,  Майкопі, Мінську, Ростові, Санкт-Петербурзі, Саратові, Сочі, Ставрополі, Сухумі, Таганрозі, Таллінні та в багатьох інших містах Польщі, країн СНД та Балтії. Створена мережа постійно діючих філій театру в найвіддаленіших куточках регіону.
2005 року завершено реконструкцію будівлі театру та облаштування прилеглої території, що здійснювалися без перерви творчої діяльності колективу. У результаті чого на Донеччині з’явився  унікальний театральний комплекс з п’ятьма сценами, що дають необмежені можливості для творчої реалізації. У перспективі в театрі з’явиться ще одна мала сцена.
За видатні досягнення у розвитку українського театрального мистецтва Донецькому обласному українському музично-драматичному театру вперше в історії незалежної України 28 вересня 2001 року було надано почесний статус академічного.
26 листопада в 2009 року з метою підтримки і розвитку українського театрального мистецтва, враховуючи вагомий внесок Донецького обласного академічного українського музично-драматичного театру у справу популяризації української культури театру, першому серед музично-драматичних театрів України, присвоєно статус Національного.
Театр носить назву - Донецький національний академічний український музично-драматичний театр.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3872   
Рейтинг: 
0
Більшовицька партія, яка в національній політиці певний час балансувала між двома, мовляв, небезпеками – великодержавного шовінізму і українського буржуазного націоналізму – нарешті вирішила, що в неї є лише одна, і то смертельна, небезпека: національне відродження України. Успішно завершивши боротьбу з українським селянством за допомогою голодомору 1933 року, вона зосередилась на винищенні молодої української інтелігенції. На Донеччині ця боротьба з українською інтелігенцією мала ту особливість, що тут частіше, ніж у решті України, звинувачення в буржуазному націоналізмі поєднувалися із звинуваченнями в троцькізмі.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2487   
Рейтинг: 
0
Об'єднання КомпьютерОб’єднання «Комп’ютер» Донецького обласного Палацу дитячої та юнацької творчості починає свою історію з 1987 року, коли Ольга Алимівна Фесенко (зам. директора Палацу по навчально-виховній роботі) створила гурток користувачів програмних калькуляторів. З’ясувалось, що цей напрямок роботи став перспективним, тому в 1991 році гурток вийшов на новий рівень. Після закупки 10 комп’ютерів «Пошук» було організовано комп’ютерний клас. З 1992 року до роботи класу підключилась Тетяна Семенівна Гончарова, на той час – випускниця факультету програмного забезпечення ДПІ. Так було створено об’єднання «Комп’ютер».
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1840   
Рейтинг: 
0
Уже доводилося говорити про те, що в сучасному українському суспільстві недостатньо усвідомлені реґіональні джерела й багатства національної культури і разом з тим недостатньо закріплені її загальнонаціональні символи. Донеччина тут в особливому становищі, оскільки її культурне життя не сповна інтеґроване в культурне життя всієї України, а значна частина населення живе в ілюзії належності до сфери російської культури, – насправді фактично не засвоєної і здебільше й не уявлюваної адекватно.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4335   

Для Вас работает elf © 2008-2016
Использование материалов ресурса в образовательных целях (для рефератов, сочинений и т.п.) - приветствуется.
Для средств массовой информации, в том числе электронных, использование материалов с пометкой dN - только с письменного разрешения редакции.