Леонід Михайлович Литвиненко

Леонід Михайлович Литвиненко — український хімік. Академік АН УРСР. Леонід Литвиненко народився 12 січня 1921 року у місті Таганрог (Ростовська область). У 1939 році вступив до Ленінградського індустріального інституту. У 1941 році його було призвано у діючу армію. Після важкого поранення на фронті, був демобілізований. У 1942 році вступає в Український об\’єднаний університет (м.Харків), хімічний факультет якого закінчив у 1947 році. З 1947 по 1950 рік Леонід Литвиненко — аспірант Харківського державного університету за фахом «Органічна хімія». Кандидат (1951), доктор (1962) хімічних наук, професор (1962). Читать далее

Геолог-тектоніст Чебаненко

Відомий український вчений геолог-тектоніст, доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1979), член-кореспондент АН УРСР (1979), академік НАН України (1982), Заслужений діяч науки й техніки України (1991), заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР (1972—1973, 1975—1978), завідувач відділу геотектоніки ІГН НАН України від 1978р. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992). Читать далее

Фізик Шестопалов

Вчений у галузі теоретичної радіофізики, засновник харківської школи дифракції, академік Національної академії наук України (1979), доктор фізико-математичних наук (1962), професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР (1983), лауреат Державних премій СРСР і УРСР в галузі науки і техніки. Народився 23 січня 1923р. у м. Слов\’янськ Донецької області. Читать далее

Теорії, затребовані практикою

До 100-річчя від дня народження академіка О.Н.Щербаня У березні 2006 р. наукова громадкість відзначила сторіччя від дня народження одного з фундаторів гірничої теплофізики і рудникової термодинаміки, доктора технічних наук академіка АН УРСР Олександра Назаровича Щербаня. Цікавими спогадами про вченого ділиться його донька Тетяна Олександрівна. Мабуть, зайве наголошувати, наскільки актуальними були і залишаються в нашій країні проблеми накопичення у вугільних шахтах метану і запобігання його вибухам. Саме ці питання упродовж багатьох років були предметом пильної дослідницької уваги О.Н.Щербаня. Вчений заклав наукові підвалини і розробив технічні засоби контролю, прогнозу й регулювання теплових умов у глибоких вугільних шахтах, а також винайшов термокаталітичні способи... Читать далее

Історик Петро Тимофійович Тронько

Учений-історик, голова редакційної колегії 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» державний і громадський діяч, академік Національної академії наук України (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1976), Герой України (2000). Петро Тимофійович Тронько народився 12 липня 1915 року в с.Заброди Богодухівського повіту на Харківщині. Трудову діяльність розпочав у 1932 р. робітником шахти у м.Дзержинську Донецької області. Після закінчення учительських курсів працював учителем суспільствознавства та української мови у сільській школі Богодухівського району, директором дитячого будинку м. Лебедина. З 1937 р. Петро Тимофійович — на комсомольській роботі: був секретарем Сумського, першим секретарем Станіславського обкомів ЛКСМУ. Від... Читать далее

Геолог та палеонтолог Чернишов

Видатний вчений-геолог, стратиграф, палеонтолог, який вивчив усі палеозойські й мезозойські відклади на території колишнього СРСР. Старший геолог Геологічного комітету (1928), професор Дніпропетровського університету (1929), професор Ленінградського університету (1929), професор і завідувач сектора палеонтології і загальної геології (1946—1950). Доктор геолого-мінералогічних наук (1937), академік АН УРСР (1939), віце-президент АН УРСР (1939—1946), директор Інституту геологічних наук АН УРСР (1939—1946), Заслужений діяч науки УРСР (1943). Читать далее

Академік Амоша

Олександр Iванович Амоша — вчений-економіст, академік Національної академії наук України (2003), доктор економічних наук (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Народився у 1937 році в м.Горлівці Донецької області. Здобув вищу освіту в Донецькому політехнічному інституті, одночасно працював на вугільній шахті. Після закінчення навчання він працював в Інституті гірничої справи ім. М.М.Федорова НАН України. Упродовж 1963—1966рр. Олександр Іванович навчався в аспірантурі Донецького науково-дослідного вугільного інституту. Там успішно захистив кандидатську дисертацію та продовжив трудову діяльність. У 1970 р. О.І.Амоша став співробітником Інституту економіки промисловості НАН України (одночасно протягом 1972—1976рр. він працював... Читать далее