pornfiles
, гость


Если вы на сайте впервые, то вы можете зарегистрироваться!

Вы забыли пароль?
Ресурсы портала
Кузнечное венчание
Наши опросы
Все и так хорошо.
Процветающий промышленный регион Украины.
Субъект федерации Украинской республики.
Независимое государство.
Субъект федерации РФ.
Наплевать.
Метки и теги
Читайте также

XML error in File: http://news.donbass.name/rss.xml

XML error: Undeclared entity error at line 12
{inform_sila_news}{inform_club}
Архив
Сентябрь 2017 (45)
Август 2017 (43)
Июль 2017 (34)
Июнь 2017 (40)
Май 2017 (68)
Апрель 2017 (40)


Все новости за 2014 год
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту
Рейтинг: 
0

Володимир Іванович Дегтярьов Володимир Іванович Дегтярьов - перший секретар Донецького обкому партії з 1963 по 1976 рік. 
Володимир Дегтярьов народився в Ставрополі 19 серпня 1920 року. 
З 1938 по 1942 рік навчався в Московському гірничому інституті. 
З 1942 по 1944 рік працює начальником дільниці шахти №7 тресту «Хакассуголь» (Чорногорський, Красноярський край). 
З 1944 по 1948 рік - начальник дільниці, помічник головного інженера шахти «Неждана» тресту «Шахтантраціт», головний інженер шахти №15-16 тресту «Гуковуголь» (Ростовська область). 
Член ВКП (б) з 1945 року.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2531   
Рейтинг: 
0
Сергій ШемукВчора, 9 серпня, в Дзержинську на Донеччині забійник шахти "Новодзержинська" (НВО "Механік") Сергій Шемук побив рекорд радянського шахтаря Олексія Стаханова, повідомляє прес-служба НВО. Згідно з повідомленням, Шемук за зміну нарубав відбійним молотком 170 тонн вугілля, перевищивши рекорд Стаханова на 68 тонн, передає УНІАН.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2373   
Рейтинг: 
+1
Єгор Трохимович Абакумов Єгор Трохимович Абакумов (1895) - гірничий інженер, у галузі вугільної промисловості, депутат Верховної Ради СРСР 1-го і 2-го скликання. 
Єгор Трохимович Абакумов - син шахтаря, учасник громадянської війни - з 1920 року на керівній роботі у вугільній промисловості на Донбасі. У 1930 році заочно закінчив Московський гірничий інститут. З 1933 року - на будівництві 1-ї черги Московського метрополітену. У 1935-39 - начальник «Метробуду». Один з авторів ряду нових методів роботи: прискорення проведення підготовчих виробок на крутому падінні і на горизонтальних пластах, методів проходки стовбурів шахт і тунелів метро, многобаровой врубово-відбійні-навантажувальної машини (гірського комбайна) та інших. З 1939 року на керівній роботі в Наркоматі (Міністерстві) вугільної промисловості. У 1946 удостоєний Сталінської премії за роботи із вдосконалення та впровадження щитового методу проходки тунелів московського метро, а в 1947 році - Державної премії СРСР. 
З 1949 року в Раді міністрів СРСР. 
Єгор Трохимович Абакумов помер 30 жовтня 1953 року. Похований на Новодівичому кладовищі. 
Його ім'ям у 1964 році названа вулиця в Москві - вулиця Єгора Абакумова, колишня Станційна вулиця, в селищі Лось. У Донецьку шахта названа ім'ям Абакумова.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2907   
Рейтинг: 
0
Поліна АстаховаАстахова Поліна Григорівна - Заслужений майстер спорту СРСР, неодноразова чемпіонка олімпійських ігор у командній першості (1956, 1960, 1964), у вправах на брусах (1960, 1964), срібний призер у вільних вправах (1960, 1964), бронзовий призер у багатоборстві (1960, 1964), у групових вільних вправах ( 1956).
Чемпіонка світу в командній першості (1956, 1962), срібний призер у командній першості (1966), у вправах на брусах (1958).
Чемпіонка Європи у вільних вправах (1959), вправах на брусах (1959, 1961), колоді (1961), срібний призер у багатоборстві (1961), у вільних вправах (1961).
Абсолютна чемпіонка СРСР (1959). Володарка Кубка СРСР у багатоборстві (1959, 1960, 1963, 1965). Чемпіонка СРСР у вправах на брусах (1959, 1960, 1963, 1965), колоді (1961), у вільних вправах (1959, 1960, 1964, 1965), срібний призер у багатоборстві (1965), у вправах на брусах (1958, 1961 , 1962, 1964), колоді (1959, 1960), у вільних вправах (1961, 1963), бронзовий призер у багатоборстві (1956, 1958, 1962, 1963), в опорних стрибках (1956), у вправах на брусах (1956, 1957, 1967), колоді (1965), у вільних вправах (1958, 1962).
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2776   
Рейтинг: 
0
Юрій СлепухінЮрій Григорович Слепухін - радянський письменник.
Юрій Слепухін народився 1 серпня 1926 року в місті Шахти Ростовської області.
У 1942 році був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після закінчення Другої світової війни отримав статус переміщеного особи, жив у Бельгії, потім в Аргентині. Працював будівельником, механіком, електриком, художником-оформлювачем, співпрацював у якості журналіста в Буенос-айресской російськомовної та іспаномовної періодиці, там же почав пробувати себе як письменник. У багатьох творах Слепухіна велика частка автобіографічного матеріалу. У Аргентині на основі юнацьких спогадів Слепухін почав писати роман (спочатку на іспанською мовою), що розрісся після його повернення на Батьківщину до тетралогії, до якої увійшли романи «Перекресток» (1962), «Тьма  в  полдень» (1968), «Сладостно и  почетно» та «Ничего кроме надежды».
У 1957 році репатріювався в СРСР, жив у місті Всеволожськ під Ленінградом.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2193   
Рейтинг: 
+1
Згідно з інформацією Головного управління статистики в Луганській області (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року) 91% жителів Луганської області вважають рідною російську мову й вільно нею володіють, з них 38% є росіянами за національністю та вважають російську мову рідною, 31% - представники інших національностей, але вказали у якості рідної російську мову, 22% - окрім рідної мови вільно володіє російською.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3142   
Рейтинг: 
0
1 березня 1921р. (День народження Університету) – відкриті губернські вищі педагогічні курси.
1923р. – на базі педагогічних курсів засновано перший у Донбасі вищий навчальний заклад Донецький інститут народної освіти (ДІНО) у Луганську.
1934р. – ДІНО реорганізований у Луганський державний педагогічний інститут.
1939р. – Луганському державному педагогічному інституту присвоєне ім`я Тараса Шевченка .
1993р. – на базі ВНЗ відкриті Інститут Грінченкознавства та Українсько-Канадський центр “Відродження”.
1997р. – створено Стахановський педагогічний коледж ЛНПУ та Лисичанський педагогічний коледж ЛНПУ.
1998р. – інститут визнано акредитованим у повному обсязі за IV рівнем акредитації, на базі інституту створено Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка.
1998р. – створено Старобільський факультет ЛНПУ.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3500   
Рейтинг: 
0
Михайло МатусовськийМихайло Матусовський народився 23 липня 1917 року в Луганську в робітничій сім'ї.
Дитячі роки пройшли в місті, оточеному заводами, шахтами, залізничними майстернями.
Закінчивши будівельний технікум, Михайло пішов працювати на заводі. У цей же час почав друкувати свої вірші в місцевих газетах і журналах, часто виступав на літературних вечорах, отримавши вже тоді визнання.
На початку 1930-х Михайло Матусовський приїхав до Москви навчатися в Літературному інституті. Слухав лекції Гудзія та Поспєлова, Анікст та Ісбаха, Асмуса та Соколова. Захопився давньоруською літературою.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4626   
Рейтинг: 
0
Борис Леонтійович ГорбатовБорис Леонтійович Горбатов - російський радянський письменник, прозаїк, публіцист (військова публіцистика), сценарист автор сценаріїв, секретар Союзу письменників СРСР, Заслужений артист РРФСР (1961), Народний артист РРФСР (1978).
Народився 2(15) липня 1908 року на Петромарьевском руднику (нині - Первомайськ Луганської області), в єврейській родині. Літературну діяльність розпочав у 1922 році.
У 1922 опублікував у газети «Всесоюзна кочегарка» перше оповідання - «Сытые и голодные». Був одним з організаторів Союзу пролетарських письменників Донбасу «Забой» (1924). Здобув популярність повістю «Ячейка» (1928), присвяченій життю комсомольців 20-х років.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3534   
Рейтинг: 
0
Іспанський дворикГостинний, дивно колоритний готель "Іспанський дворик" привітно запрошує гостей Донецька.
Металеві мережива розкішних сходів, пишна зелень, важкі складки занавісей створюють відчуття іншого світу, світу кориди, фламенко і бравих флібустьєрів.
Тут немає нудною нумерації номерів, їх всього 12, і кожен названий ім'ям однієї з іспанських знаменитостей.
Кафе, затишний камінний зал, літній майданчик, а також всі мислимі види сервісу - до Ваших послуг.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2036   
Рейтинг: 
0
Джон Джеймс ЮзДжон Джеймс Юз - (англ. John James Hughes, сучасна транскрипція - Хьюз) - валійський промисловець, засновник Донецька, що називався до 1924 на честь засновника - Юзівка. Народився Джон Юз в 1814 році у місті Мертір-Тідвіл, одному з найбільших і найбагатших промислових міст Південного Уельсу, металургійного краю Англії.
Син інженера, що стоїть на чолі одного з металургійних заводів міста Мертір-Тідвіл. У юнацькі роки працював під началом батька. У 28 років купує суднобудівну верф. В 36 років набуває в місті Ньюпорт ливарний завод. В кінці 50-х надходить в якості інженера на Мільвольскій железнопрокатний завод у Великобританії, а в 1860 році стає його директором.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3599   
Рейтинг: 
0
Національний природний парк «Святі Гори» було створено Указом Президента України від 13.02.1997 р. з метою збереження, поновлення та раціонального використання ландшафтів Донецького кряжа з типовими і унікальними природними комплексами, що мають природоохоронне, естетичне, наукове та оздоровче значення. Це сьомий національний парк в Україні і перший у східному регіоні країни. НПП «Святі Гори» створений на території Слов'янського і Краснолиманського районів і м.Святогірська. Загальна площа парку складає 40.589 га.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 5435   
Рейтинг: 
0
Густав Гартман - промисловець, фінансист, засновник «Російського товариства машинобудівних заводів Гартмана» у Луганську.
Густав Гартман народився 10 червня 1841 року в Німеччині, в сім'ї фабриканта Ріхарда Гартмана, яким був заснований завод у Хемнице, що отримав світове визнання.
Отримавши загальну освіту, Густав вступив Хемніцкое комерційне училище. Виробничий шлях пройшов через ливарно-вугільне підприємство в Гамбурзі, паровозобудівний завод у Манчестері (Англія).
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3562   
Рейтинг: 
+1
АртемівськАртемівськ (до 1924 року Бахмут) - одне з найстаріших міст Донбасу. У 1571 році в письмових джерелах вперше згадується найбільша на Півдні Росії "Бахмутська сторожа". Річка Бахмут (Бахмутка) - притока Сіверського Донця.
В кінці 17 століття козак Ізюмського полку Бірюков виявив на берегах Бахмута поклади солі багатші, ніж на знаменитих Торських озерах. Услід за Бірюковим на Бахмут переселилися інші жителі Тора (Слов'янська). До 1701 число Бахмутський слобідки перевищило число жителів Тора. Дізнавшись про наявні тут багатих покладах солі, Петро I в 1701 році видав наказ побудувати на річці Бахмутка дерев'яну фортецю для захисту солеварень. Бахмутська фортеця стала найбільшою фортецею на південному кордоні Російської держави.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3936   
Рейтинг: 
0
Гірник заснований в 1938 році як шахтарське містечко, розташований на західному схилі Донецького кряжу, на річці Вовчій, в 15км на північний схід від Селидове під назвою Соцмістечко. Поклади вугілля на території сучасного міста були виявлені в середині XIX століття. Саме освоєння та розробка вугільних родовищ в західній частині Донбасу пов'язано з виникненням міста. У зв'язку зі зрослими потребами країни в паливі в 1938 році розгорнулося швидкісне будівництво Курахівської групи шахт (№№40,42,43). Його очолили досвідчені шахтобудівники М.Токарєв, О.Бєлов, О.Хохлов.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1901   
Рейтинг: 
0
Олександр Олександрович Волков Олександр Олександрович Волков - льотчик-космонавт СРСР, полковник ВПС Росії. Герой Радянського Союзу. Глава першої і єдиної в Світі династії космонавтів. Його син - Сергій, - також космонавт.
Народився Олександр Волков 27 травня 1948 в місті Горлівка Донецької області. У 1966 році закінчив 10 класів у середній школі міста Горлівка.
У 1966-1970 - курсант Харківського вищого військово-авіаційного училища льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу С.І.Грецевца.
З 1970 по 1976 рік служив льотчиком-інструктором 810-го навчального авіаційного полку Харківського ВВАУЛ. Має кваліфікації «Військовий льотчик 1-го класу» і «Льотчик-випробувач 2-го класу».
23 серпня 1976 О.О.Волков був зарахований до загону космонавтів ЦПК ВПС у складі б-го набору. Цей набір, що включав дев'ять льотчиків, був проведений з метою підготовки майбутніх пілотів багаторазового корабля.
З вересня 1976 року по липень 1977-го Олександр Волков і його товариші по набору пройшли підготовку в Ахтубінському Центрі підготовки льотчиків-випробувачів (ЦПЛВ). Отримавши кваліфікацію льотчик-випробувач 3-го класу, Олександр Волков повернувся в Зоряне містечко і з жовтня 1977 по вересень 1978 проходив общекосміческую підготовку у ЦПК імені Ю.О.Гагаріна.
30 січня 1979 року О.О.Волков був призначений на посаду космонавта ЦПК ВПС. Після цього, до червня 1981 року він знову проходив підготовку в ЦПЛВ, отримавши в результаті кваліфікацію льотчик-випробувач 2-го класу. До цього часу він освоїв літаки МіГ-21, МіГ-23, МіГ-25, Су-17, Ту-134 і Як-40 різних модифікацій і виконав більше 100 парашутних стрибків.
З січня 1982 Волков проходив підготовку у складі групи космонавтів за програмою "Буран", але у вересні 1984 року був включений в основний екіпаж для польоту на орбітальну станцію "Салют-7" разом з В.В.Васютіним та В.П.Савіних як космонавт-дослідник. Коли підготовка екіпажу була в самому розпалі, 11 лютого 1985 станція "Салют-7" несподівано вийшла з ладу. Через недогляд фахівців ЦУПа на станції повністю розряджені буферні акумуляторні батареї. У результаті відключилися всі бортові системи, в тому числі зв'язок, телеметрія і система терморегулювання. Станція перетворилася на безмовних холодну двадцатітонную брилу металу ...
17 вересня - 21 листопада 1985 О.О.Волков спільно з В.В.Васютін і Г.М.Гречко зробив як космонавт-дослідник на КК «Союз Т-14» та орбітальній науковій станції «Салют-7» тривалістю 64 доби 21 година 52 хвилин.
Під час польоту була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Салют-7» - «Союз Т-13», на якому працював екіпаж основної експедиції (В.О.Джанібеков і В.П.Савіних).
26 листопада 1988 - 27 квітня 1989 року О.О.Волков спільно з С.К.Крікалевим і Жан-Лу Кретьєном скоїв як командир КК «Союз ТМ-7» і орбітальної наукової станції станції «Мир» тривалістю 151 добу 11 годин 10 хвилин.
Під час польоту була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Мир» - «Союз Т-13», на якому працював екіпаж основної експедиції (В.Г.Титов, М.Х.Манар і В.В.Поляков). О.О.Волков спільно з французьким космонавтом Ж-Л.Кретьеном здійснив вихід у відкритий космос. Тривалість виходу в космос склала 5 годин 57 хвилин.
2 жовтня 1991 - 25 березня 1992 О.О.Волков спільно з Т.О.Аубакіровим і Ф.Фібеком (Franz Viehböck) вчинив як командир КК «Союз ТМ-13» та орбітальній науковій станції станції «Мир» тривалістю 175 діб 2 години 52 хвилини.
Під час польоту була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Мир» - «Союз ТМ-12», на якому працював екіпаж основної експедиції (А.П.Арцебарський і С.К.Крикальов). О.О.Волков спільно з С.К.Крікалевим здійснив вихід у відкритий космос. Тривалість виходу в космос склала 4 годин 12 хвилин.
Сумарний час в космосі - 391 діб 11 годин 54 хвилини.
Два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 10 годин 9 хвилин.

Нагороди:
Герой Радянського Союзу (20 грудня 1985);
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (9 квітня 1996);
Орден Дружби народів (25 березня 1992) - за успішне здійснення космічного польоту на орбітальній станції «Мир» і проявлені при цьому мужність і героїзм;
Орден Леніна (20 грудня 1985);
Орден Жовтневої Революції (1989);
Вісім ювілейних медалей;
Командор ордена Почесного легіону (Франція, 1989);
Орден Орла II ступеня (Асоціація промисловців Росії, 2 травня 1992).

Переклад з російської - Євген Лавриненко (dN)
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3603   
Рейтинг: 
0
Ювілейна монетаОлексій Кирилович Алчевський - російський підприємець, промисловець, меценат, комерції радник, творець першого в Росії акціонерного іпотечного банку і фінансово-промислової групи.
Народився Олексій Алчевський у 1835 році в сім'ї дрібного купця, торговця бакалійними і колоніальними товарами, у місті Суми.
Закінчив Сумське повітове училище, в 1862 році переселився до Харкова.
У молодості захоплювався ліво-народницькими ідеями і поезією Т.Г.Шевченка, брав участь в українському національному русі, очолював харківську «Громаду» - гурток української інтелігенції. Тримаючи чайний магазин, весь вільний час присвячував самоосвіті.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 6263   
Рейтинг: 
0

Кирил Борисович ТолпигоКирил Борисович Толпиго - доктор фізико-математичних наук за спеціальністю теоретична і математична фізика.
Кирил Толпиго народився 3 травня 1916 року в місті Києві. Виріс у родині діда, професора Київського університету, математика, Бориса Яковича Букрєєва, заслуженого діяча науки України.
Закінчив Київський державний університет у 1939 році.

У 1949 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук.

В 1962 році захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора фізико-математичних наук.

У 1963 році затверджений в ученому званні професора по кафедрі «теоретична фізика».

У 1965 році був обраний членом-кореспондентом Академії наук Україна (по Донецькому науковому центру) за фахом «теоретична фізика».

З 1948 по 1960 роки працював в Інституті фізики АН УРСР у Києві.

У 1950 році був затверджений у науковому званні старшого наукового співробітника.

З 1946 по 1966 рік працював в Київському державному університеті.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2423   
Рейтинг: 
+1
Сергій Прокоф'євСергій Сергійович Прокоф'єв — видатний російський композитор, автор 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній та багатьох камерно-інструментальних творів, а також музики до кінофільмів. Лауреат Сталінської премії (1943, 1946 — тричі, 1947, 1951).
Сергій Сергійович Прокоф'єв народився 11 квітня (23 квітня за новим стилем) 1891 року в маєтку Сонцівка Бахмуцького повіту Катеринославської губернії (нині село Красне Красноармійського району Донецької області) у сім'ї управителя маєтку Сергія Олексійовича Прокоф'єва.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 7703   
Рейтинг: 
0

Самуїл Соломонович Поляков пристрасно мріяв про баронський титулі, але так і не зміг його добитися. Очевидно, втіхою для Полякова було лише те, що його, вихідця з самих низів Російської імперії, сучасники ще за життя «коронували», назвавши «залізничним королем», - адже свого часу він будував майже чверть залізниць країни, серед яких була і Курсько-Харківсько-Азовська магістраль.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1730   
Рейтинг: 
0
Микита Сергійович Хрущов Микита Сергійович Хрущов народився в селі Калинівка Курської губернії 5(17) квітня 1894 року.
Закінчив робітфак, вчився в Промисловій академії.
Трудову діяльність розпочав пастухом, працював слюсарем на Донбасі (в Юзівці). Учасник громадянської війни.
З 1924 року на партійній роботі на Донбасі та Києві.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 5574   
Рейтинг: 
+3
Георгій Тимофійович БереговийГеоргій Тимофійович Береговий - льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за Велику Вітчизняну війну, а другої - за політ в космос).
Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області (Україна).
Після закінчення середньої школи в 1938 році почав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. У тому ж році призваний в Червону Армію. У 1941 році закінчив Ворошиловградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 10045   
Рейтинг: 
0
Макар МазайКоротке, але яскраве життя прожив Макар Микитович Мазай (1910-1941).
Народився Макар Мазай 31 березня 1910 року у станиці Ольгинська Краснодарського краю.
У 1930 році неписьменним хлопцем Макар Мазай приїхав до Маріуполя і поступив на Маріупольський металургійний завод імені Ілліча чорноробом, а вже в жовтні 1936 року всю країну облетіло звістка: комсомолець Макар Мазай - керівник першої комсомольської бригади мартенівської печі заводу ім.Ілліча в Маріуполі - встановив світовий рекорд знімання сталі з квадратного метра поду печі - 15,05 тонни.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3461   
Рейтинг: 
0
Георгій ШонінГеоргій Шонін народився 3 серпня 1935 року в місті Ровеньки, що на Луганщині. Щасливі дитячі роки перервала війна. Батько, Степан Васильович, пішов на фронт у перші дні і додому не повернувся ... пропав без вісті. Довгі три роки окупації не додали Георгію серйозності, лише у сьомому класі він "узявся за розум" та захопився книгами. Особливо подобалися йому історії про моряків.Так з'явилася у Георгія мрія про море та дальні мандри. Але замітка в газеті про набір в Одеську спецшколу ВВС сплутала всі плани. Тоді всі хлопчаки хотіли стати льотчиками, і він піддався загальному настрою.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3507   
Рейтинг: 
0
Основними діючими особами Громадянської війни на Добропільщині були, звісно, червоноармійці та їх опоненти – білогвардійці. Встигли відмітитися тут і загони Української народної республіки в період австро-німецької інтервенції та боротьби за владу у 1918 р. Але, район сучасного Добропілля входив також у зону оперативних дій анархістів Н.Махно. Вперше анархізм в Гришин-Гуляйпольському районі дав про себе знати водночас із комунізмом, якщо не раніше. Деякі дослідники виру подій Революції 1917 р. і Громадянської війни 1918-1920 рр. користуються терміном «анархо-комунізм», натякаючи на спорідненість анархічних поглядів «головного анархісту усіх часів і народів» Н.Махно із комуністичними. Легендарний Батько ніколи не приховував своїх симпатій до комунізму і більшовиків. Щоправда, доля приготувала Нестору Івановичу низку неприємних сюрпризів від цих фаворитів…
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2388   
Рейтинг: 
0
АртемФедір Андрійович Сергєєв, більш відомий як товариш Артем, в радянський період зазвичай писався як «Артем (Сергєєв)», (7(19) березня 1883 - 24 липня 1921) - російський революціонер, український і радянський політичний діяч. Член РСДРП з 1901 року, засновник Донецько-Криворізької республіки, близький друг Сергія Кірова та Йосипа Сталіна.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4313   
Рейтинг: 
+1
Василь Васильович ДокучаєвВасиль Васильович Докучаєв (1846-1903) - видатний російський вчений, природознавець, геолог і грунтознавець.
Василь Докучаєв народився 17 лютого (1 березня) 1846 року в селі Мілюкова Сичевського повіту Смоленської губернії в сім'ї сільського священика. У сім'ї Докучаєвим було семеро дітей: три брати і чотири сестри. Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, що належали поміщикові. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його в Вяземському духовне училище, сподіваючись, що син піде його шляхом. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши в 1861 році духовне училище, вступив до духовної семінарії.
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 6979   
Рейтинг: 
0

Юрій Йосипович Богатиков

Юрій Йосипович Богатиков - співак, баритон, лауреат Міжнародного конкурсу «Золотий Орфей» (Софія, 1969), Народний артист СРСР (1985).
Юрій Богатиковародився 29 лютого 1932 року в місті Єнакієво. Дитинство провів у місті Слов'янську. У війну Юра з батьками та сестрами були евакуйовані до Бухари. Після війни сім'я Богатикова переїхала до Харкова.
У 1946 році Юрій вступив до Харківського ремісничого училища зв'язку. У 1947 році після закінчення училища працював механіком з ремонту апаратури харківського телеграфу, співав у самодіяльності і був направлений на навчання до Харківського музичного училища, звідки його призвали на військову службу.
У період служби у Військово-морському флоті став солістом ансамблю пісні і танцю Тихоокеанського флоту, де визначилось остаточно покликання Юрія Богатикова - пісня. Після закінчення служби на флоті Юрій Богатиков повернувся на харківський телеграф, де продовжив працювати механіком і одночасно вчитися у харківському музичному училищі. Після закінчення училища в 1959 році працював у театрі музичної комедії, потім солістом шахтарського ансамблю пісні і танцю "Донбас".
З 1960 по 1974 роки був солістом Харківської та Луганської філармоній. У його репертуарі панували громадянські, патріотичні пісні. Часто співав для шахтарів, був удостоєний звань "Заслужений шахтар" і "Почесний громадянин міста Слов'янська".
З однаковою легкістю Юрій Богатиков міг виконувати пісні в різних регістрах і діапазонах. Перший виступ Юрія Богатикова на телебаченні відбулося в 1969 у святковому концерті до Дня шахтаря, де він виконав пісню «Спят курганы темные» Микити Богословського на вірші Бориса Ласкіна.
У 1967 році Богатиков отримав диплом I ступеня як переможець конкурсу вокалістів на фестивалі молоді України і став лауреатом премії імені "Молодої гвардії". У 1968 році на фестивалі естрадної пісні в Берліні Богатиков став володарем головного призу, а в 1969 році на фестивалі "Золотий Орфей" в Болгарії - срібної медалі.
У 1972 на творчому вечорі Богословського Юрій Богатиков вже виступав з піснею, спеціально для нього написаної композитором, «Давно не бывал я в Донбассе», що стала візитною карткою співака. Сувора, непомітна манера виконання, соковитий голос залучили композиторів до цього співакові, і багато хто почав писати пісні спеціально для нього. Він був першим виконавцем пісень: «Весна сорок пятого года» І.Лученка, «Усталая подлодка» О.Пахмутової, ««Не плачь, девчонка» В.Шаїнського, «Не остуди свое сердце, сынок» В.Мигулі та іншіх.
В строгий ряд цивільних пісень співак органічно вплітав жартівливі. В останні роки все більше розширював жанрові рамки свого репертуару, включав до нього народні пісні (українські та російські), класичні романси. Виступатв з великими оркестрами і, крім Оркестру радіо та телебачення, часто виступав з Оркестром народних інструментів під керуванням М.Некрасова.
Протягом 16 років (1970-1986) Юрій Богатиков був членом художньої ради по естраді при міністерстві культури СРСР. З 1974 до 1992 роки Богатиков - соліст Кримської державної філармонії, а з 1992 року обіймав посаду художній керівник філармонії по проведенню фестивалів і спецзаходів. Він отримав звання "Почесний громадянин Ялти" та "Почесний кримчанин".
Богатиков - Заслужений артист України (1968), Народний артист України (1973), Народний артист СРСР (1983), повний кавалер 3-х орденів "За заслуги" України, нагороджений російським "Орденом Дружби".
Юрій Йосипович Богатиков помер 8 грудня 2002 року.

Переклад з російської Євген Лавриненко (dN)
Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3676   

Для Вас работает elf © 2008-2016
Использование материалов ресурса в образовательных целях (для рефератов, сочинений и т.п.) - приветствуется.
Для средств массовой информации, в том числе электронных, использование материалов с пометкой dN - только с письменного разрешения редакции.