Михайло Степанович Гришко - український співак (баритон), народний артист СРСР (1950), лауреат Державної премії СРСР (1950).
Народився 27 лютого 1901 року у Маріуполі (тепер Донецької області).
Закінчив у 1926 Одеський музично-драматичний інститут.
У 1926−1927 — соліст Одеського, 1927−1936 — Харківського, 1941—1944 — Грузинського, 1936—1941, 1944—1960 — Київського театрів опери та балету.
Пік його слави пов'язаний з Київською оперою. У виконанні партій Богдана Хмельницького, князя Ігоря та Ріголетто на той час йому не було рівних. У репертуарі Гришка були також романси, українські та російські народні пісні. Поєднуючи велике акторське обдарування з винятковими голосовими даними, створив ряд виразних музично-сценічних образів, зокрема, в операх «Євгеній Онєгін» і «Мазепа» П.Чайковського; «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського; «Тарас Бульба» (партія Остапа) М.Лисенка; «Царева наречена» (Грязной), «Снігуронька» (Мизгир) М.Римського-Корсакова, «Князь Ігор» О.Бородіна; «Травіата» (Жермон), «Ріголетто», «Бал-маскарад» Дж.Верді, та багато інших — мало не увесь класичний оперний репертуар. Відомий він також широкою концертною діяльністю. Одні називали його солов’єм України, інші — українським Шаляпіним.
У концертах виконував твори М.Лисенка («Реве та стогне Дніпр широкий», «У гаю, гаю вітру немає», «Буває, іноді старий», «Учитеся, брати мої», «Мені однаково», «Минають дні»), К.Стеценка («Ой, літа орел»), Я.Степового («Три шляхи», «Із-за гаю сонце сходить»), О.Нижанківського («Минули літа молодії»), Л.Ревуцького («Думи мої, думи»), В. Заремби («Над Дніпровою сагою»), О.Сичова («Не женися на багатій», «Тяжко-важко в світі жити») на слова Шевченка.
Знявся у фільмі «Щит Джургая» (1944), зіграв султана у кінокартині «Запорожець за Дунаєм» (1953).
Помер 3 червня 1973 року у Києві.

Підготував Євген Лавриненко (dN)