Геолог-тектоніст Чебаненко

Чебаненко Іван ІллічВідомий український вчений геолог-тектоніст, доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1979), член-кореспондент АН УРСР (1979), академік НАН України (1982), Заслужений діяч науки й техніки України (1991), заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР (1972—1973, 1975—1978), завідувач відділу геотектоніки ІГН НАН України від 1978р. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992).

Чебаненко Іван ІллічВідомий український вчений геолог-тектоніст, доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1979), член-кореспондент АН УРСР (1979), академік НАН України (1982), Заслужений діяч науки й техніки України (1991), заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР (1972—1973, 1975—1978), завідувач відділу геотектоніки ІГН НАН України від 1978р. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992).
Іван Ілліч Чебаненко народився 31 березня 1925р. у с.Матвіївка (зараз в межах Миколаєва). До війни закінчив середню школу. З 1944 по 1947 рр. служив у лавах Радянської армії. У 1953р. закінчив геологічний факультет Одеського університету і протягом двох років працював геологом у Донбасі. У 1955—1957 рр. навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук. Одержавши в 1958р. науковій ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук, був відряджений до Чехословаччини на геолого-пошукові роботи. Там він брав участь у пошуках уранових родовищ.
У жовтні 1960р. повернувся до Києва і відтоді працює в Інституті геологічних наук науковим співробітником (1960—1972), першим заступником директора
з наукової роботи (1972—1973, 1975—1978), завідувачем лабораторії (1973—1975), завідувачем відділу геотектоніки з 1978р.
І.І.Чебаненко — геолог широкого профілю. Серед його наукових здобутків — роботи з геології Донецького кам’яновугільного басейну, геологічної будови й рудоносності окремих районів Чеського кристалічного масиву. Він досліджує механізм утворення складчастих і розривних порушень земної кори, вивчає закономірності розвитку тектонічних процесів у різних регіонах України та інших країн близького і далекого зарубіжжя, розробляє теоретичні основи утворення зон планетарних розломів літосфери Землі й обґрунтовує генетичний зв’язок родовищ корисних копалин із зонами глибинних розломів.
Як геолог-тектоніст, І.І.Чебаненко став широко відомим після опубліквання монографій «Основные закономерности разломной тектоники земной коры» (1963), «Проблемы складчатых поясов земной коры (в свете блоковой тектоники)» (1964), «Розломна тектоніка України» (1966) і «Розломи Землі» (1969), в яких висвітлюються проблеми утворення планетарних розривних і складчастих деформацій земної кулі. Складені ним вперше в світі карти розломів континентів і океанів дозволили зробити висновок про існування закономірної мережі (сітки) розломів літосфери Землі. У 1967-1968 рр. цей висновок повністю підтвердився фотозйомками поверхні Землі, що були зроблені із супутників. Це було великим відкриттям в геологічній науці.
Ці дослідження вченого і його подальші висновки знаменували розвиток нового наукового напряму у геології — учення про планетарні розломи літосфери Землі. Воно стало основою для формування принципово нових понять про структуру земної кори і розломно-блокову тектоніку. Саме на базі цих понять розвиваються сучасні уявлення про тектоніку літосферних плит.
Більшість праць І.І.Чебаненка присвячена розробці вихідних теоретичних основ геотектоніки, питань взаємодії сил гравітаційного стиснення і фізико-хімічного розвитку речовин матеріальних мас Землі на фоні її ротаційної динаміки.
Останні 15 років І.І.Чебаненко активно працює над теоретичним і практичним обґрунтуванням зв’язку нафтових і газових родовищ із зонами глибинних розломів земної кори. При цьому він виходить із теорії про можливість надходження з надр Землі також і нафтових вуглеводнів неорганічного походження.
За участь у відкритті (на основі неорганічної гіпотези) принципового нового об’єкту пошуків родовищ нафти й газу, як джерела розширення паливно-енергетичної бази України, І.І.Чебаненко і група його однодумців були відзначені у 1992р. Державною премією України в газу науки і техніки.
Перу Івана Ілліча належить понад 200 наукових публікацій, в тому числі 14 монографій. Половина з них присвячена теоретичним проблемам будови літосфери та її розвитку в геоісторичному аспекті. Це такі праці як «Основные закономерности разломной тектоники земной коры и ее проблемы» (1963), «Теоретические аспекты тектонической делимости земной коры» (1977), «Строение и этапы развития Днепровско-Донбасского ровообразного прогиба» (1979), «Тектоника Северного Причерноморья» (1988), «Блоковая тектоника кристаллического фундамента Днепровско-Донецкого авлакогена» (1991).
Не менш важливі його праці з питань розломної тектоніки та її ролі в утворенні і формування родовищ нафти й газу. До цього циклі належать такі його твори як «Поиски углеводородов в кристаллических породах фундамента» (1980), «Проблемы нефтагазоносности кристаллических пород фундамета Днепровско-Донецкой впадины» (1991), «Нафтогазовий потенціал північно-західного шельфу Чорного моря» (1995), «Нафтогазовий потенціал Керченсько-Таманського шельфу Чорного моря, континентального схилу і глибоководної западини Чорного моря» (1996), «Нафтогазовий потенціал Північного борту Дніпровсько-Донецької западини» (1996) та багато інших.
У свій час Іван Ілліч брав активну участь у науково-організаційній роботі і громадсько-політичному житті Інституту геологічних наук НАН України. Був членом міжреспубліканської наукової ради, науково-методичної ради при товаристві «Знання». Нині бере участь у багатьох фахових радах. Постійно дбає про підготовку фахівців високої кваліфікації. Підготував десять кандидатів і чотирьох докторів наук.

Добавить комментарий