Владислав Андрійович Титов

Владислав Андрійович ТитовТитов Владислав Андрійович — шахтар, письменник. Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка.
Владислав Титов народився 10 листопада 1934 року у  селі Калиновка Липецькій області. Після закінчення школи переїхав на Донбас, навчався в Боково-Антрацитівському гірничому технікумі.
З 1959 року працював гірничим майстром на шахтах Луганщини й Донеччини.
1960 року під час аварії на шахті врятував життя багатьох людей і лишився без обох рук.
Після лікування Владислав Андрійович переїжджає до Луганська, починає писати прозу. Пише, тримаючи олівця в зубах. Велику допомогу в літературній творчості Титову надавала йому дружина — Рита Титова.
У 1967 році виходить його автобіографічна повість «Усім смертям назло», 1971 — «Ковила — трава степова», 1983 — «Життя прожити», «У рідній землі корінню тепліше», роман «Прохідники», 1986 — «Мрії старого парку».
Владислав Андрійович Титов — лауреат кількох обласних і республіканських премій. Обирався депутатом міської ради. Повість «Усім смертям назло» було перекладено за радянських часів двадцятьма двома мовами, лише окремими книжками видано 19 разів загальним накладом понад 6 млн примірників.
У Луганську знаходиться Квартира-музей В. Титова (квартал Гайового, 18, кв. 62).
Колишня 13-та лінія носить ім\’я письменника.

Підготував Євген Лавриненко (dN)

Добавить комментарий