pornfiles

, гость


Если вы на сайте впервые, то вы можете зарегистрироваться!

Вы забыли пароль?
Ресурсы портала
Кузнечное венчание
Наши опросы
Как и любой другой регион на планете.
Край тружеников.
Бандитские трущобы.
Очень самобытный регион.
Задворки Украины.
Российская часть украинских территорий.
А что это?
Выскажусь на форуме.
Метки и теги
Читайте также

XML error in File: http://news.donbass.name/rss.xml

XML error: Undeclared entity error at line 12
{inform_sila_news}{inform_club}
Архив
Сентябрь 2017 (45)
Август 2017 (43)
Июль 2017 (34)
Июнь 2017 (40)
Май 2017 (68)
Апрель 2017 (40)


Все новости за 2014 год
Сортировать статьи по: дате | популярности | посещаемости | комментариям | алфавиту
Рейтинг: 
0

Герб ТорезаТорез (до 1964 року - Чистяково) - місто невизнаної Донецької Народній Республиці (до 2014 року - обласного значення на Сході Донецької області). Центр Торезськой агломерація. Через Торез проходить автомобільна магістраль Донецьк-Луганськ.
Географічні координати - 48°01′24.53″ с.ш. 38°37′45.21″ в.д. 
Населення - 72,346 тис. (2001), з територіями, підлеглими міськраді - 95,632 тис.
Спад населення один з найвищих на Україні. Кількість населення на початок 2004 року — 68,3 тис. чоловік. За період з 1989 року скоротилося на 18%, в порівнянні з 1970 роком — на 22%.
Перше поселення на території сучасного міста було засноване в 70-х роках ХVIII століття в злиття річок Орлової і Севастьяновки (басейн Міуса) збіглими кріпаками з центральних губерній Росії. До 1800 року в слободі Алексєєвка, заснованій генерал-лейтенантом С.Леоновим проживало 225 чоловік.
З 60-х років XIX століття — центр видобутку кам'яного вугілля. З другої половини XIX століття поселення носила назва Чистяково по прізвища власника маєтку — таганрозького купця Чистякова.
У 1875 році утворене Чистяковськоє гірничопромислове суспільство, на півночі нинішнього Тореза тоді працювали шахти «Похила» і «Галерея», а також Алексєєвськоє гірничопромислове суспільство (з 1907 року перейменовано в «Надія»). У 1909 році в Чистяковськом гірському районі добули 4.700 тис. пудів вугілля, в 1916 році — 76.800 тис. пудів вугілля.
У 1924 році в Чистяковськом гірському районі налічувалося 142 населених пункту, тут проживало 44.679 чоловік.
У 1932 селище отримав статус міста. У 1933 році утворений трест «Чистяковуголь», що об'єднував 10 вугільних шахт, кам'яні кар'єри.
16 липня 1964 року Чистяково перейменоване в Торез на честь діяча французької компартії Моріса Тореза.
Видобуток антрациту (ГХК «Торезантрацит»), збагачувальні фабрики — видобуток вугілля в 2003 році — 703 тис. тонн. Важке положення склалося у вугільній промисловості міста. Ряд шахт то збираються закривати, то знову розробляють по ним програми розвитку. Поверхневі комплекси підприємств, що закриваються, руйнуються. Життя в селищах при них завмирає. Найкращі перспективи по видобутку вугілля в шахт «Прогрес», «Яблоневськая», імені Лутугина і Кисельова.
Заводи: електротехнічний (виробництво устаткування для управління елетропріводамі забійних машин), наплавлювальних твердих сплавів («Торезтвердосплав»), залізобетонної шахтної крепі, ремонтно-механічний, молочний, хлібний, м'ясопереробний. Фабрики: меблева, «ЕВМінформ», харчовосмакова. Близько половини загальної кількості зайнятих в народному господарстві працюють в промисловості.
В місті є факультет Донецького технічного університету, Торезський коледж Донецького державного університету управління, Гірський технікум, Медичне училище. Випускається міська газета «Гірник» (заснована в 1929 році). Працює меморіальний музей А.Г.Стаханова.
Українську мову, згідно перепису, в побуті використовує 15,8% населення.

dN

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1316   
Рейтинг: 
0

У 1866 році князеві Кочубею була видана концесія на споруду заводу по виготовленню залізних рейок з місцевих матеріалів. У 1869 році за крупну винагороду – 24 тисячі фунтів стерлінгів, князь поступається своїми правами 55-річному технікові-металургові Джону Юзу, керівникові невеликим заводом поблизу Лондона. Вигідно орендувавши землю, Юз уклав з Кабінетом Міністрів Росії договір про утворення Новоросійського суспільства кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництва. У квітні 1869 року царський уряд затвердив договір про початок робіт по видобутку вугілля і споруді металургійного заводу. Поряд з будівництвом виникло селище, яке злилося з шахтарським селенієм Александровського копальні і було назване Юзовкой по імені керівника, того ж англійця Юза. Влітку 1870 років з Англії на 8 кораблях було привезено устаткування і інструмент, а також приїхало, в основному з Південного Уєльса, близько сотні фахівців – металурги і шахтарі. В результаті Юзу і невеликій групі його робітників удалося побудувати першу доменну піч. 24 січня 1872 року був отриманий перший чавун.
У вересні 1873 року Юзовський завод став працювати по закінченому циклу і незабаром вийшов на перше місце в Росії по випуску металу і сильно допоміг Росії в турецьких війнах. Англійці підтягнули в Дике поле євреїв, німців. За ними потягнулися багато народів. Для представників різних етносів Донбас — рідний будинок. Сьогодні в області живуть понад 100 націй і народностей, більшість з яких отримали другу батьківщину, створивши багатонаціональну сім'ю народів Донбасу.
Інтелектуальний потенціал кожною з етнічних груп дуже багатий і неповторюваний. З мозаїчності їх етнічних культур формується єдиний культурний простір шахтарського краю. Дружба народів Донбасу сприймається в нашому суспільстві як норма. Демократичні перетворення в державі сприяли зростанню етнічної самосвідомості, зумовили створення національно-культурних суспільств і об'єднань.
За даними відділу в справах національностей і міграції Донецької облдержадміністрації, на Донетчине зареєстровані і діють 92 національно-культурних формування, які об'єднують в своїх рядах греків, євреїв, іспанців, поляків, німців, вірмен, росіян, татар, представників дагестанських народів загальною чисельністю понад 70 тис. чоловік. Сьогодні національно-культурні суспільства виступають провідниками відродження і розвитку мов, звичаїв, традицій, культурно-мистецьких достояній національних меншин. За їх ініціативою відкриваються учбові заклади.
При Маріупольському гуманітарному інституті відкритий факультет новогрецької мови і літератури, де вчаться 160 студентів; на інших факультетах 1.340 студентів вивчають новогрецьку мову як другу спеціальність. У Донецькому національному університеті відкрита лабораторія по вивченню єврейської культури, філософії, історії і івриту. Деякі молоді викладачі готуються до захисту кандидатських дисертацій по цих напрямах, що дозволить в майбутньому відкрити єврейську кафедру в ДОННУ. При університеті працює ліцей з новогрецькою мовою вчення.
Відкритий лекторій по історії німців України при Донецькому обласному центрі культури "Дойче Квелле", які відвідують понад 60 чоловік. У 1999 році відкритий ісламський університет. На території області працюють 17 недільних шкіл по вивченню новогрецької, німецької, вірменської, арабської і грузинської мов, івриту. Новогрецька мова як предмет вивчають 605 учнів шкіл області, німецький — 690; факультативно рідну мову вивчають більш ніж 700 чоловік.
Для дітей представників національних меншин відкрито дошкільні установи. Видається учбова, методична, бібліографічна і художня література авторів, які є представниками національних меншин Донецької області. За останні роки в перекладі новогрецькою мовою виданий більше десятка книг, у тому числі "Кобзар" Т.Шевченко, "За три морить" Л.Кирьякова, "Казки греків Приазов'я", "Еліни Приазов'я" А.Балджі, україно-грецький розмовник і тому подібне.
Обласним відділенням суспільства "Україна-Ізраїль" проведено декілька творчих і ювілейних вечорів: поета В.Авцена, лікарки і поета Е.Гуревіча, педагога Г.Штейна, театрального критика Н.Генцлера, заслужену на артистку України Л.Бородіцкого. Донецьким відділенням міжнародного суспільства німців "Відергебурт", починаючи з 1993 р., проводяться історико-культурні і фольклорно-етнографічні експедиції по Донецької області з метою вивчення історії, етнографії, релігії і культури етносів і етнічних груп, які населяють Донбас.
При обласному відділенні суспільства „Україна-Ізраїль“ створений історичний клуб, який проводить велику пошукову роботу по вивчення історичного минулого і внеску євреїв в розвиток регіону. Культурні потреби представників етнічних меншин задовольняють національні свята і фестивалі, Дні національної незалежності, пам'ятні дати нації, релігійні свята. Традиційним в області став фестиваль греків Приазов'я „Мега-серія юрти“, в якому беруть участь і росіяни, і грецькі, і українські творчі колективи. Декілька років підряд зустрічі з історичною батьківщиною дарили фестивалів єврейською, німецькою, іспанською, грецькою культур.
Кожен таке свято незмінно стає яскравою сторінкою в культурному житті Донецького краю. При національно-культурних об'єднаннях діють декілька десятків колективів художньої самодіяльності. Серед них найбільш відомі: грецькі фольклорні ансамблі „Сартанськие самоцвіти“ і „Ілюс“, танцювальний колектив "Танаїр", хоровий, — "Астері, народний хореографічний ансамбль "Тайфа", дитячий театр "Анаяніси"; єврейський естрадно-хореографічний ансамбль "Шоколад"; німецькі: фольклорний ансамбль "Едельвейс", молодіжно-театральний колектив "Дойче Квелле"; польський танцювальний ансамбль "Радость"; татарський фольклорний ансамбль пісні і танцю.
У Артемовське, Донецьку, Маріуполі, а також в Старобешевськом, Тельмановськом, Веліконовоселковському районах місцеві музеї постійно проводять експедиції і виставки, присвячені історії і духовній спадщині етносів Донетчини. У області встановлено понад 300 пам'ятників німецької духовної культури. За участю Федерації грецьких суспільств України в Приазов'ї з'явилися пам'ятники Митрополитові Ігнатію і поетові Бахтарову. Донецьким обласним татарським культурним центром створений фільм про татарську діаспору "мій рідний край".
За останні роки з'явилися нові форми національних об'єднань: молодіжні, спортивні, освітні, медичні центри при об'єднаннях нацменшинств. Національно-культурні об'єднання постійно проявляють турботу про малозабезпечених і соціально-незахищених, набуваючи для них медикаментів, продуктів харчування, одягу. Так, добродійний фонд "Хесед Цдака" (суспільство "Україна-Ізраїль") налічує понад 6 тисяч підопічних.
Міжнародним відділенням німців "Відергебурт" за сприяння Червоного Хреста Німеччини надана адресна допомога немцам-трудармейцам. Гуманітарну допомогу отримують від Усесвітньої Ради греків зарубіжжя, від міжнародної організації "Лікарки світу" і розподіляють для малозабезпечених, в лікарні, інтернати і так далі
Представники національних меншин Донетчини встановили тісні контакти з історичною батьківщиною, налагодили обмін творчими і науковими делегаціями. Викладачі і студенти щорік проходят мовне стажування в Греції, Німеччині, Ізраїлі, Польщі. Життя національних груп, діяльність суспільних національно-культурних формувань центрів широко освітлює в засобах масової інформації.
У ефірі обласного радіо виходить передача "Слово за слово", яка знайомить радіослухачів з життєдіяльністю етнічних національно-культурних суспільств регіону; щомісячно українською і польською мовами виходить радіопрограма "Польська хвиля Донбасу". Періодично в містах і районах області, в яких компактно живуть представники національних меншин, виходять теле- і радіопередачі, присвячені їх діяльності. У області видаються грецькі газети "Елліни України", "Хронос", польська — "Поляки Донбасу", вірменська "Вірменський вісник", єврейські: "Менора", "Наше життя", "Барум Ашем", жіночий публіцистичний журнал "А ідіше малі".
Рух громадськості нацменшин надає сприяння інтенсивному розвитку стосунків з історичною батьківщиною, здійсненню економічних, культурно-просвітницьких, екологічних, молодіжних, лікувально-оздоровчих і дитячих програм. Поважно відзначити, що суспільне об'єднання Федерація грецьких суспільств України, стала повноправною ланкою світового еллінізму.
При активній участі грецьких об'єднань в м. Маріуполі відкрито дипломатичне представництво — Генеральне Консульство Греції. За сприяння національних об'єднань повертаються історичні назви населеним пунктам, вулицям, організаціям і установам, відновлюються пам'ятники архітектури і мистецтва, культові споруди.
У області забезпечується етносам свобода творчості, культурно-мистецький розвиток, реалізація прав на доступ до культурних достояніям, гарантується соціальний захист і створення умов розвитку культур всіх національних об'єднань. Вся творча, конструктивна діяльність суспільних об'єднань нацменшинств Донецької області відбувається в атмосфері взаєморозуміння, тісної співпраці зі всіма народами регіону. У Донецькій обласній науковій бібліотеці ім. Н.К.Крупськой в рамках краєзнавчих читань розглядаються питання по історії заселення краю різними етносами, проводяться зустрічі з національно-культурними суспільствами.
Українці оселилися на Дикому полі після провалу антипольської кампанії Хмельницького. Польські конфедерати переслідували українську шляхту і простий люд за боротьбу в ім'я незалежності. Росія таким поселенням не перешкоджала. Селилися українці на вільних полях і займалися виключно землеробством.

Орест Надзбручанський. ord-ua.com

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1550   
Рейтинг: 
(0)    Просмотров: 887   
Рейтинг: 
0

Можно ли вычеркнуть из памяти нации целую страну? Оказывается, можно! Если открыть современный украинский учебник истории, то про УНР там будет сорок страниц, про ЗУНР — четырнадцать, а о Донецко-Криворожской республике (первоначально она называлась просто Донецкой), объявившей в 1918 году войну Германской империи и лично кайзеру Вильгельму, обладавшей вооруженными силами большими, чем армии УНР и ЗУНР вместе взятые, героически сражавшейся с немцами несколько месяцев, имевшей собственное правительство, идеологию и проводившей политику, независимую как от Москвы, так и от Киева, не сказано ни слова! Как будто этой республики не было. Но ведь она была! Между прочим, со столицей в… Харькове, а потом — в Луганске, и такими харизматичными лидерами, как товарищ Артем и Клим Ворошилов — в будущем нарком обороны СССР! Этот факт из их биографии не вычеркнешь, как не снесешь гигантский памятник Артему в Святогорске, вознесшийся буквально над всем Донбассом.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1452   
Рейтинг: 
0

В самом сердце Донецка, в сквере «Сокол», располагается «Планетарий», который благодаря своему оснащению новейшим цифровым оборудованием можно смело назвать ультрасовременным. Очень часто родители не знают, чем удивить свое чадо, ведь установленная дома шведская стенка и занятия на улице уже привычны для детей. Для донецких семей этот вопрос решен: открыв в 2008 году свои двери, «Планетарий» и на сегодняшний день является отличным вариантом для отдыха взрослых и детей.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 7478   
Рейтинг: 
0

Герб ХарцизскаХарцызск - город в Донецкой Народной Республике (до 2014 года - областного значения в Донецкой области). Железнодорожная станция. Входит в Донецкую агломерацию.
Географические координаты - 48°02′ с.ш. 38°09′ в.д.
Население в 2012 году составило 59.763 человека.
На месте современного города в 1786 году была основана слобода Харцызская, принадлежавшая генерал-майору И.Д.Иловайскому. Название произошло от слова "харцыз" (проедала, шатун, волочуга, воришка) — так в XVI веке называли турки и татары селившихся у южных границ Русского государства беглых крестьян и запорожских казаков.
Город основан в 1869 году как посёлок при станции на Курско-Харьковско-Азовской железной дороге.
В 1883 году была проведена железнодорожная ветка на Макеевский рудник, в 1884 году - на станции Криничная и Ясиновка (современная Макеевка-Пассажирская), в 1898 году — на макеевский металлургический завод "Унион".
В 60-х годах XIX века вблизи станции начались разработки каменного угля. В 1880-е годы в пристанционном поселке было несколько десятков дворов и трактир. К 1897 году в поселке насчитывалось 674 жителя, 53 двора. Русских было 486 человек, украинцев — 188. Уроженцами Области Войска Донского являлись 99 человек, других местностей — 575. Выходцами из крестьян были 550 человек, из мещан — 92, из дворян и духовенства — 13 человек.
В 1895 году харцызским обществом Дебальцевского механического завода в Харцызске построен котельно-механический завод.
В 1897 году построены мастерские Шлихта (современный машиностроительный завод).
В 1910 году котельно-механический завод стал филиалом макеевского металлургического завода, а с 1914 года отдельным предприятием Харцызский трубный завод.
С 1914 года механические мастерские объединены в 2 промышленные предприятия — заводы "Фрессе" и "Рено", которые в 1920 году были объединены в завод "Ремруд" (в 1928 году переименован в "Главармлит", а позднее в "Армлит").
С апреля 1923 года Харцызск стал центром Зуевского горного района Юзовского округа.
В 1929 году образована Харцызская волость, объединившая посёлки Харцызск, Трубное, хутора: Золотарева, Майсаки, Цецюра, Панасенко, Новая Жизнь и другие.
С 1930-х годов работают 2 крупных колхоза - "Гранит" и имени В.К.Блюхера.
С 1936 года Харцызск получил статус города районного подчинения.
В 1930—1938 годах Харцызский трубный завод назывался заводом "Сталь", тогда же там было налажено производство труб большого диаметра. В 1938 году Харцизск получает статус города.
В 1940 году построен сталепроволочно-канатный завод (сейчас Харцызский канатный завод — "Силур»").
В 1956 году в городе основан трест "Октябрьуголь". Харцызск, на территории которого не находится ни одна угольная шахта, становится региональным центром угольной промышленности. В 1980-90-х годах руководство отдельными шахтами, а затем и целым "Октябрьуглем" было перенесено в соседние угольные города: Кировское, Ждановку, Шахтёрск.
В 1962 году Харцызск становится городом областного подчинения.
В 70-х годах XX века в городе построен комплекс трубоэлектросварочного цеха на трубном заводе.
На фоне событий "Русской весны", 13 апреля 2014 года мэрия города была взята активистами, над здананием был поднят флаг Донецкой народной республики.

Население по годам:
1897 - 674 человека;
1923 - 3.065 человек;
1926 - 5.645 человек;
1931 - 8.323 человека;
1940 - 13.146 человек;
2012 - 59.763 человека.

Известные люди:
Буданов Юрий Дмитриевич (1963—2011) — полковник Российской Армии.
Шалимов Владимир Фёдорович (1921—2001) — Летчик. Герой Советского Союза.
Яблоновский Пётр Антонович (1910—1989) — украинский художник.

Города побратимы:
Мозырь (Белорусь);
Мукачево (Украина);
Таганрог (Россия).

Подготовил Евгений Лавриненко (dN)

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2993   
Рейтинг: 
0

Иван Александрович Кадьян - хирург, Герой Социалистического Труда, глава врачебной династии.
Иван Кадьян родился 18 апреля 1914 года в Полтавской области.
В 1938 году Иван окончил Харьковский медицинский институт. Служил ведущим хирургом медсанбата на Дальнием Востоке.
Пройдя Отечественную войну, со всеми ее тяготами, в 1946 году приехал в шахтерскую Горловку, где навсегда и остался.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2764   
Рейтинг: 
0

Наталия Юрьевна Королевская: биографияНаталия Юрьевна Королевская - украинский политический и государственный деятель. Министр социальной политики Украины, лидер партии "Украина — Вперёд!" Народный депутат Украины V и VI созывов от БЮТ, глава Комитета ВРУ по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства (ноябрь 2007—2012), министр социальной политики (с 24 декабря 2012 года до 2014 года). Вице-президент Ассоциации налогоплательщиков Украины.
Натальия Королевская родилась 18 мая 1975 года в городе Красный Луч Ворошиловградской области.
Зарегистрировалась как кандидат в Президенты Украины на выборы 2014 года. Сняла свою кандидатуру, как и ряд других кандидатов, не согласных с действиями официального Киева.

Справка dN

Семья и происхождение
Замужем за Юрием Солодом, воспитывает двоих сыновей.
Отец, Юрий Васильевич Королевский, прошел путь от простого шахтера до директора шахты.
Мама, Лариса Петровна Королевская, — учительница.
Детство и юность Наташи Королевской прошли в Луганской области. Школу закончила с серебряной медалью.

Образование
Два высших образования. Автор более 20 научных трудов по вопросам экономики.
В 1997 г. — окончила экономический факультет Восточноукраинского национального университета по специальности менеджер в производственной сфере.
В 2002 г. — окончила Донецкую государственную академию управления.

Бизнес-деятельность
В 1992—1993 гг. работала менеджером на предприятии «Этко», а в 1993—1998 гг. — финансовым директором компании «Мета». На протяжении 1998—2001 гг. была коммерческим директором «МЕТА Компани».
В 2001—2006 гг. занимала должность председателя Наблюдательного Совета ОАО «Луганскхолод». За время ее руководства была проведена полная модернизация предприятий, созданы департаменты логистики, сбыта, маркетинга, качества, стратегического развития.
По результатам общенациональной программы «Человек года — 2004» Наталия Королевская стала лауреатом в номинации «Лидер среднего бизнеса». В 2003—2005 гг. — член Совета предпринимателей Украины при Кабинете Министров Украины, координатор Луганской региональной комиссии Совета предпринимателей Украины.
С 2003 года является исполнительным директором Ассоциации товаропроизводителей Луганщины «МЫ» (на общественных началах). За время существования Ассоциация много времени уделяла защите и поддержке местных товаропроизводителей, координации их деятельности, налаживанию межотраслевой интеграции, взаимодействию органов власти и предпринимателей, формированию общественного мнения.

Политическая деятельность
С 2002 по 2006 гг. была депутатом Луганского областного совета, секретарём постоянной комиссии по вопросам промышленности, строительства, ЖКХ и торговли. Принимала участие в разработке и реализации областных программ по созданию и развитию специальных (свободных) экономических зон и территорий приоритетного развития. Была главой комиссии по вопросам анализа деятельности и поиска путей оздоровления холдинга «ДонбассАнтрацит».
С 2006 г. — народный депутат Украины V созыва, Блок Юлии Тимошенко. Член политсовета партии «Батькивщина». Секретарь Комитета ВР Украины по вопросам экономической политики, член Постоянной делегации в Межпарламентской ассамблее государств участников СНГ.
С 2007 г. — народный депутат Украины VI созыва, Председатель Комитета ВР Украины по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства.
Сопредседатель группы по межпарламентским связям с Российской Федерацией.
Вице-президент Ассоциации налогоплательщиков Украины.

Законодательные инициативы
Автор более 40 законопроектов. Тематика: повышение конкурентоспособности украинской экономики и развитие отечественного внутреннего рынка, стимулирование развития малого и среднего бизнеса, а также — улучшение инвестиционного климата в стране.
Соавтор Закона «О повышении престижности шахтерского труда», автор Закона «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно упрощения условий ведения бизнеса в Украине», соавтор Закона о внесении изменений в Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2009 год» (относительно финансовой стабилизации предприятий угольной отрасли) и др.

Взгляды и оценки
Стоит на позициях экономического патриотизма, считая, что это единственная платформа для политиков, чтобы «отбросить амбиции и работать… Мы должны все свое внимание сфокусировать, прежде всего, на развитии украинской промышленности, украинской экономики, отставив в сторону споры, разделяющие общество. А уже потом, когда все заработает, можно будет вернуться к решению идеологических вопросов» (из интервью газете «Факты»).
Экономический патриотизм в нынешних реалиях Украины — это, прежде всего, готовность к кооперации, к партнёрству, к совместным действиям на взаимовыгодной основе. Это относится к кооперации в рамках отрасли между разными предприятиями, в рамках области — между разными районами и предприятиями разных отраслей, в рамках всей Украины.

Фонд «Новый Донбасс»
Н.Королевская является председателем наблюдательного совета благотворительного фонда «Новый Донбасс», созданного в июле 2008 года. В рамках помощи социально незащищенным людям фонд сотрудничает с общественными организациями инвалидов «Данко», «Богуслава», благотворительными организациями имени Матери Терезы, «София», обществом больных сахарным диабетом, обществом слепых. Фонд также взял шефство над одним из домов престарелых и детским интернатом; развивает волонтерские движения в регионе, принимает участие в областных акциях по профилактике алкоголизма, СПИДа и наркомании, помогает детским библиотекам.

Интересные факты
В 2009 году Н.Королевская вошла в первую десятку в рейтинге «ТОП-100» самых влиятельных женщин Украины (9-е место), составленном журналом «Фокус».
В 2008 году в «ТОП-100» самых влиятельных украинцев, которых определил журнал «Корреспондент», Наталья Королевская заняла 68-е место.
По опросам интернет-изданий за Наталией Королевской уже несколько лет прочно закреплен статус самой красивой женщины-парламентария.

people.su

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2130   
Рейтинг: 

Логотип donbass.NAMEВесной 2014 года Донбасс оказался на острие политических интриг и был вовлечен в противостояние, которое вышло за рамки мирных гражданских протестов.
Массовые волнения в регионе не сумели вызвать реальные переговорные процессы, а совсем напротив усилили гражданское противостояние. 15 апреля на Донбассе силами СБУ, МВД и ВСУ, на основании Указа №405/2014, началась "антитеррористическая" воинская операция под руководством генерал-лейтенанта Василия Васильевича Крутова, который на кануне (14 апреля) был назначен первым заместителем Главы СБУ (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 402/2014 от 14.04.2014 "Про призначення В.Крутова першим заступником Голови Служби безпеки України"). На землю Донбасса, уже не в потасовке на митинге, а в боевых действиях, пролилась кровь.
15 апреля редакция проекта donbass.NAME, воздерживаясь от каких-либо лозунгов и комментариев, решила зафиксировать факт кровпролития на Донбассе, внеся изменения в цветовое решение логотипа dN.

dN

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 11203   
Рейтинг: 
0

Спикер Верховной Рады Украины, и.о. президента Украины Александр Турчинов заявляет, что антитеррористическая операция на севере Донецкой области началась в ночь на вторник.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1268   
Рейтинг: 

(швед. Vansbro) - город в Швеции, административный центр одноименной коммуны. Город-побратим Луганска.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1111   
Рейтинг: 
0

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3382   
Рейтинг: 
0

Пророссийские активисты, захватившие в Луганске СБУ, а также разбившие неподалеку от здания палатки, решили провозгласить Луганск народной республикой. Соответствующими данными поделился Цыплаков Сергей (это замглавы Народного ополчения в Донбассе).
По словам Цыплакова, до провозглашения народной республики в Луганске остались едва ли не считанные часы. Напомним, предшествовали этому различные мероприятия, в числе которых силовые. Местные правоохранители всячески препятствуют провозглашению Луганска народной республикой, но тщетно – пророссийских активистов не переубедить, да и решимости им не занимать.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 6557   
Рейтинг: 
0

Флаг Донецкой республики"Народный совет" принял решение - о вхождении вновь созданной республики в состав России. Митингующие встретили эту информацию криками: "Путин, помоги!".

Захватившие Донецкий областной совет сепаратисты заявили о создании Независимой Донецкой республики. Решение было принято на внеочередной сессии самопровозглашенного "народного совета" Донецкой области.
Выступающий объявил, что с этого момента создана "Независимая Донецкая республика". Толпа встретила это заявление овациями и криками "Россия, Россия!" Позже "народный совет" принял еще одно решение - о вхождении вновь созданной республики в состав России.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 3632   
Рейтинг: 
0

Розповідь про «Дива Луганщини» триває! І сьогодні ми представляємо вам наступного кандидата село Макарів яр на Краснодонщині. Більш відомий зараз як село Пархоменко. Крім того, що тут народився легендарний комдив, село відоме як центр гончарства. На Донбасі свого часу він був найбільшим, а всього в колишньому СРСР таких було пять. До речі, батько Олександра Пархоменка теж був гончарем. У його хаті, що є музеєм, половина експозиції присвячена саме гончарству. За переписом девятнадцятого століття, чи не у кожному дворі був свій майстер. А глеки продавали по всій лівобережній Україні, Воронезькій, Ростовській, Бєлгородській областях Росії. Та водночас за радянських часів гончарство перетворилася на справу неприбуткову. Лише зараз починає своє відродження.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1599   
Рейтинг: 

(нем. Magdeburg [ˈmakdəboːk], н.-нем. Meideborg, Madeborg [ˈmaˑɪdebɔɐx]), в.-луж. Dźěwin, н.-луж. Źěwin, ист. чеш. Děvín) - город в Германии, столица земли Саксония-Анхальт. Расположен на средней Эльбе, у восточного края Магдебургской бёрды.
Город-побратим Славянска.

(0)    Просмотров: 1001   
Рейтинг: 
0

В веселый день 1 апреля 1928 года газета "Труд" (ежедневная газета Всесоюзного Центр. Совета Проф. Союзов) опубликовала стих поэта Семена Кирсанова "Рабочий город Сталино" (из дорожной тетради). Написано модной тогда "лесенкой", знакомой нам прежде всего благодаря В.В.Маяковскому (который тоже, заметим просто так, бывал в Сталино). Стихи настолько стоящие в стороне от критики, что публикуем их полностью без комментариев.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 1855   
Рейтинг: 
0

Для большинства людей ранние подъемы – это не желание, а необходимость. Хорошо, если накануне у вас была возможность расслабиться, спокойно отдохнуть на диване с книгой или посмотреть фильм, а потом лечь спать не поздно. Но нередко бывает иначе: мы проводим замечательный вечер с друзьями или семьей, засиживаемся допоздна, а утром поднимаемся с трудом. И мало кто после тяжелых утренних подъемов способен быстро прийти в хорошее расположение духа. Чтобы научиться вставать рано в хорошем настроении, в первую очередь обратите внимание на звуки своего будильника. Очень важно, под какую мелодию вы просыпаетесь, потому что раздражающие трели нередко режут ухо и портят настроение спросонья, а ненавязчивые мелодии делают пробуждение более приятным. Возможно, вам нравится просыпаться под звук, который издают часы с кукушкой, а, возможно, вам больше по душе тяжелая роковая композиция или же медитативная музыка. Но даже если вы не знаете наверняка, под какую музыку вам приятнее всего вставать, определить это несложно – просто поэкспериментируйте и понаблюдайте.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 6808   
Рейтинг: 
0

Первомайськ - місто обласного значення в Луганській області.
До 1765 року в історичних джерелах відоме поселення Петромарьєвка, яке розташовувалося на річці Лугань.
У 1765 році одному з офіцерів Бахмутського гусарського полку, до складу якого входило 16 поселень, що називалися ротами, Катериною II на правах рангової дачі була виділена ділянка землі на нинішній території міста. До того вре­мени тут вже були поселення з числа збіглих селян. Новий хазяїн привіз з собою близько десятка кріпаків і назвав поселення своїм ім'ям - Олександрівкой.
Зручне місце поселення - ліс, річка, озера з великою кількістю риби і дичини, родюча земля, - сприяло швидкому заселенню місцевості, притягало нових поміщиків.

Оставить комментарий: (1)    Просмотров: 1534   
Рейтинг: 
0

Герб ДонецкаДонецьк -  місто на Сході України, адміністративний центр Донецької області.
Розташований на річці Кальмиус.
Статус міста має з 1917 року. До 1924 року місто носило назву Юзовка на честь засновника міста - бізнесмена Джона Юза. У 1924 році Юзовка була перейменована в Сталино, цю назву місто носило до 1961 року. Назва "Донецьк", отримав від назви річки Сіверський Донець, яка протікає на півночі Донецької області.
Освоєння земель в районі Донецька було розпочате запорізькими, а також донськими козаками в XVII столітті. У 1869 році валлійцем Джоном Юзом починається будівництво металургійного заводу з робочим селищем Юзовка. Дату спорудження селища прийнято вважати часом створення міста Донецька.
У 1917 році селище Юзовка отримало статус міста. У 1932 році місто стало центром Донецької області. У 1936 році в Сталино ведена в дію перша автоматична телефонна станція машинної системи на 4.000 номерів.
У 1970 році ЮНЕСКО визнало Донецьк кращим промисловим містом світу. У квітні 1978 населення Донецька перевищило мільйон жителів, проте до теперішнього часу, внаслідок демографічної кризи, дещо скоротилося.
Географічні координати Донецька - Географічні координати - 48°00′32″ с.ш. 37°48′15″ в.д. Часовий пояс - UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Загальна площа Донецька - 385 км². Протяжність міста з Півночі на Південь 28 км. Протяжність зі сходу на захід - 55 км.
Разом з довколишніми містами Донецьк входить до складу Донецької агломерації. Місто знаходиться в центральній частині Донбасу на південь від Донецького кряжа. Донецьк розташований в степовій зоні, у верхів'ях річки Кальмиус і оточений невеликими лісами, пагорбами, річками і озерами. На відстані 95 км на південь від Донецька знаходиться Азовське море. У Донецьку знаходяться 2 водосховища - Нижнекальмиусское водосховище (62+38 га, розташовано на річці Кальмиус) і Донецьке море (138 га). Через місто протікає 4 річки: Кальмиус, Асмоловка (13 км), Черепашкина (Бахмутка) (23 км), Скоморошка. У Донецьку насипані 125 териконів.
Клімат в Донецьку - помірно-континентальний. Ізотерма січня − 5°C і червня +18°C. Взимку панують північно-східні і східні вітри, влітку - північно-західні і західні вітри. Швидкість вітру досягає 20-30 м/сек. Опадів випадає до 556 мм в рік.
Тепла погода встановлюється з кінця квітня і тримається впродовж 160-170 днів. Влітку в Донецьку висока температура повітря, посухи і різкі мінливі вітри.
Перші холоди з'являються в жовтні, листопад вітряний із заморозками і снігопадами. У холодну пору року переважає Азіатський антициклон. Клімат нестійкий, оскільки рівнинна місцевість сприяє вільному просуванню атлантичних, арктичних і континентальних повітряних мас, морози часто змінюються відлигою. Середня температура повітря взимку - 10-15°С.
У Донецьку 2.200 вулиць, бульварів, проспектів. Їх загальна протяжність - 2.500 км. Головна вулиця - Артема (1-а лінія). Щонайдовша - Кірова. У місті 21 площа. Головна площа - им.Ленина.
У Донецьку - 5 державних університетів, 11 інститутів, 3 академії (у тому числі музична ДГАМ їм С.С.Прокофьева), 14 технікумів, а також 5 приватних університетів, 6 коледжів.
Через Донецьк проходить європейський маршрут E50, міжнародна автомобільна дорога M - 04, національні автомобільні дороги H - 15, H - 20, H - 21.
Основні комунікаційні вузли міста :
залізничний вокзал Донецьк;
5 залізничних станцій - Рутченково, Мандрыкино, Мушкетово, Донецк- 2, Донецьк;
аеропорт Донецьк;
2 автовокзали - "Південний" і "Путиловский";
5 автостанцій - "Центр", "Залізничний вокзал", "Трудовская", "Буденновская" і "Критий ринок" (центральний ринок).
8 У Донецьку розташовані почесні консульства Австрійської Республіки (відкрито 21 березня 2007 року), Вірменії, Білорусії, Болгарії, Німеччини, Литви, Чехії.

Міста-побратими Донецька:
Бохум (Bochum, Німеччина) c 1987 року;
Вільнюс (Vilnius, Литва);
Казань (Росія);
Катовіце (Katowice, Польща);
Москва (Росія);
Пітсбург (Pittsburgh, США);
Ростов-на-Дону (Росія);
Таранто ( Taranto, Італія) з 1984 року;
Харків (Україна);
Шарлеруа (Charleroi, Бельгія);
Шеффілд (Sheffield, Англія)

Населення Донецька по роках:

 1870 рік - 164 
 1884 рік - 5.494 
 1897 рік - 28.100 
 1910 рік - 48.000 
 1914 рік - 70.000 
 1926 рік - 106.000 
 1937 рік - 246.000 
 1939 рік - 466.300 
 1941 рік - 507.000 
 1943 рік - 175.000 
 1959 рік - 699.200 
 1970 рік - 879.000 
 1975 рік - 966.800 
 1979 рік - 1.020.800 
 1984 рік - 1.064.000 
 1987 рік - 1.090.000 
 1989 рік - 1.109.100 
 1992 рік - 1.121.400 
 1994 рік - 1.113.500 
 1998 рік - 1.065.400 
 2000 рік - 1.049.000 
 2001 рік - 1.016.200 
 2006 рік - 993.500 
 2008 рік - 998.000
2010 рік -  968.250
2011 рік - 962.049
2012 рік - 955.041
2013 рік - 953.217

Підготував Євгеній Лавриненко(dN)

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 2323   
Рейтинг: 
0

Аркадий АверченкоАркадий Тимофеевич Аверченко - русский писатель, прозаик, драматург, сатирик,  журналист и театральный критик.
Аркадий Аверченко родился 18(27) марта 1881 года в Севастополе в семье небогатого купца Тимофея Петровича Аверченко и Сусанны Павловны Софроновой, дочери отставного солдата с Полтавщины.
Аркадий не получил никакого начального образования, так как ввиду плохого зрения не мог долго заниматься. Но недостаток общеобразовательных знаний со временем компенсировался природным умом.
Работать Аверченко начал рано, с 15 лет. С 1896 по 1897 год служил младшим писцом в транспортной конторе Севастополя. Впоследствии Аркадий описал этот период своей жизни в иронической "Автобиографии", а также в рассказе "О пароходных гудках".
В 1897 году Аркадий Аверченко уезжает на Донбасс, где работет конторщиком на Брянском руднике. На руднике он проработал четыре года. Впоследствии написал несколько рассказов о тамошней жизни («Вечером», «Молния» и др).
В начале 1900-х годов он переезжает вместе с правлением рудников в Харьков. Первая публикация в различных источниках указывается разная: то ли рассказ "Уменье жить" (в 1902) в харьковском журнале "Одуванчик", то ли рассказ "Как мне пришлось застраховать жизнь", кторый появился 31 октября 1903 года в газете "Южный край". Сам же автор считал своим литературным дебютом рассказ "Праведник" (1905).
В 1906-1907 годах Аверченко, "совершенно забросив службу", публикует в периодике очерки, фельетоны и юморески, а также выпускает быстро запрещённые цензурой несколько номеров собственных сатирических журналов, редактирует журналы "Штык" и "Меч". В 1907 эти издания стали первой постоянной трибуной писателя, который вёл почти все разделы под многочисленными псевдонимами. Его увольняют из правления рудника со словами: "Вы хороший человек, но ни к чёрту не годитесь". И в январе 1908 года Аркадий Аверченко уезжает в Санкт-Петербург. Однако по его собственным словам, он уезжает еще в 1907 году из Харькова в Петербург, не оплатив штрафа в 500 рублей за содержание 9-го номера журнала "Меч".
В столице он становится сотрудником второстепенных изданий, в том числе в терявшем подписчиков журнале М.Г.Корнфельда "Стрекоза".
В 1908 году группа молодых сотрудников "Стрекозы" решает издавать новый журнал "Сатирикон", секретарём, а вскоре и редактором которого становится Аркадий Аверченко.
Аркадий Тимофеевич многие годы с успехом работает в коллективе журнала с известными людьми - Тэффи, Сашей Чёрным, Осипом Дымовым, Н.В.Ремизовым (Ре-ми) и другими. Именно там появились его самые блестящие юмористические рассказы. За время работы Аверченко в "Сатириконе", этот журнал стал необычайно популярен, по мотивам его рассказов ставились пьесы во многих театрах страны ("Литейном театре", "Кривом зеркале", "Летучей мыши"). Для Аверченко работа в этом издании стала центральной вехой в творческой биографии. продолжаются начатые в Харькове поиски собственных тем, стиля, жанра. За острую политическую направленность некоторых материалов Аверченко подвергался судебному преследованию, но популярность от этого не уменьшилась.
В 1910 году выходят его сборники "Рассказы (юмористические)", "Зайчики на стене" и "Весёлые устрицы", последний имел более 20 переизданий. Эти книги сделали его имя известным среди большого количества российских читателей.
После опубликования Аверченко статьи «Марк Твен» в журнале "Солнце России" за 1910 год (№12), такие критики, как В.Полонский и М.Кузмин, заговорили о связи юмора Аверченко с традицией Марка Твена, а А.Измайлов сопоставлял его с ранним Чеховым.
Аверченко затрагивал в своём творчестве разные темы, но главный его "герой" — это быт и жизнь обитателей Петербурга: писателей, судей, городовых, горничных, не блещущих умом, но всегда у него очаровательных дам. Аверченко издевается над глупостью некоторых обывателей города, вызывая у читателя ненависть к «среднему» человеку, к толпе.
В 1911-1912 годах Аверченко дважды ездит в путешествия по Европе со своими друзьями-сатириконцами - художниками А.А.Радаковым и Н.В.Ремизовым. Эти путешествия послужили Аверченко богатым материалом для творчества: в 1912 году вышла его популярная книга "Экспедиция сатириконцев в Западную Европу". В том же году в Петербурге издаются книги писателя: "Круги по воде" и "Рассказы для выздоравливающих", после чего за Аверченко закрепляется звание "Короля смеха". Рассказы инсценировались и ставились в петербургских театрах.
На этом этапе в творчестве писателя выработался определённый комплексный тип рассказа. Аверченко утрирует, расписывает анекдотические ситуации, доводя их до полнейшего абсурда. Притом что его анекдоты не имеют и тени правдоподобия, они служат тем самым для большего отстранения действительности, которое было так необходимо интеллигентной публике того времени. Рассказ "Рыцарь индустрии" повествует о некоем Цацкине, который готов зарабатывать на жизнь абсолютно любым способом.
Постепенно в творчество Аверченко появляются трагические нотки, связанные с Первой мировой войной. С началом войны появляются политические темы, публикуются патриотически ориентированные произведения Аверченко: "План генерала Мольтке", "Четыре стороны Вильгельма", "Случай с шарлатаном Кранкен" и другие. Очерки и фельетоны Аверченко полны горечи и передают то состояние разрухи, в которой находилась Россия накануне революции. В некоторых рассказах этого периода писатель показывает разгул спекуляции и нравственной нечистоплотности.
В военные и предреволюционные годы книги Аркадия Аверченко активно издаются и переиздаются: "Сорные травы" (1914), "О хороших, в сущности, людях" (1914), "Одесские рассказы" (1915), "О маленьких — для больших" (1916), "Синее с золотом" (1917) и другие. Особое место среди них представляют "детские" рассказы (сборники "О маленьких — для больших", "Шалуны и ротозеи" и другие).
Кроме прочего, Аакадий Аверченко под различными псевдонимами (Ave, Волк, Фома Опискин, Медуза-Горгона, Фальстаф и другие) писал также многочисленные театральные рецензии.
К 1917 году Аверченко перестаёт писать юмористические произведения. Теперь его основные темы — это обличение современной власти и политических деятелей. С 1917 по 1921 годы в творчестве Аверченко мир разделён на две части: мир до революции и мир после революции. Эти два мира у писателя постепенно противопоставляются. Аверченко воспринимает революцию как обман рабочего человека, который должен в определённый момент спохватиться и вернуть всё на свои места в этой стране. И опять же Аверченко доводит ситуацию до абсурда: из жизни людей исчезают книги, в рассказе "Урок в советской школе" дети по книжке изучают, какая была еда. Также писатель изображает главных российских политиков Троцкого и Ленина в образах беспутного мужа и сварливой жены ("Короли у себя дома"). Второй мир России у Аверченко — это мир беженцев, мир тех, кто «зацепился» за эмиграцию. Этот мир раздроблен и предстаёт, прежде всего, в образе Константинополя. Здесь можно отметить рассказы «Константинопольский зверинец» и «О гробах, тараканах и пустых внутри бабах», в котором три человека пытаются выжить в Константинополе, они делятся друг с другом своим опытом о том, как каждый из них зарабатывает себе на хлеб.
В июле 1918 года большевики закрыли «Новый сатирикон» вместе с другими оппозиционными изданиями. Аверченко и весь коллектив журнала заняли отрицательную позицию по отношению к советской власти. Чтобы вернуться к себе в родной Севастополь (в Крым, занятый белыми), Аверченко пришлось пройти через многочисленные передряги, в частности, пробираться через оккупированную немцами Украину.
С июля 1919 года Аверченко работал в газете «Юг» (впоследствии «Юг России»), агитируя за помощь Добровольческой армии.
15 ноября 1920 года Севастополь был взят красными. За несколько дней до этого Аверченко на одном из последних пароходов уехал в Константинополь.
В Константинополе Аверченко почувствовал себя более-менее уютно, так как там в то время находилось огромное количество русских беженцев, таких же как и он.
В 1921 году в Париже опубликовал сборник памфлетов "Дюжина ножей в спину революции". Аверченко сокрушался о ужасной гибели России. Его героями становятся дворяне, купцы, чиновники, рабочие, военные — все они с неимоверной ностальгией вспоминают о прошлой жизни. Книга вызвала отповедь в советской печати, в частности, Н.Мещеряков назвал её "юмором висельника". В этом же году вышла статья Ленина «Талантливая книжка», в которой Аверченко назван «озлобленным до умопомрачения белогвардейцем», однако при этом В.И.Ленин нашел книгу «высокоталантливой». В ответ Аверченко пишет рассказ «Приятельское письмо Ленину», в котором подытоживает свой эмигрантский путь «из петербургских "варяг" в константинопольские "греки", начиная с запрета большевиками "Нового Сатирикона" и проведения широких арестов". В том же году Аверченко выпускает сборник «Дюжина портретов в формате будуар».
13 апреля 1922 года Аверченко переезжает в Софию, затем в Белград. Ни в одном из этих городов Аверченко надолго не остался, а переехал 17 июня 1922 года в Прагу на постоянное место жительства. Снимал номер в отеле «Злата гуса» на Вацлавской площади. В 1922 году издаётся сборник "Дети", в котором Аверченко описывает восприятие послереволюционных событий глазами ребёнка, особенности детской психологии и уникальной фантазии.
В 1923 году в берлинском издательстве «Север» вышел его сборник эмигрантских рассказов «Записки Простодушного». Жизнь вдали от Родины, от родного языка была очень тяжела для писателя. Эмиграции были посвящены многие его произведения, в частности, рассказ «Трагедия русского писателя».
В Чехии Аверченко сразу приобрёл популярность; его творческие вечера пользовались шумным успехом, а многие рассказы были переведены на чешский.
Работая в известной газете «Prager Presse», Аркадий Тимофеевич написал много искромётных и остроумных рассказов, в которых всё же чувствовалась ностальгия и огромная тоска по старой России, навеки канувшей в прошлое.
В 1925 году, после операции по удалению глаза Аркадий Аверченко серьёзно заболел. 28 января его в почти бессознательном состоянии положили в клинику при Пражской городской больнице с диагнозом «ослабление сердечной мышцы, расширение аорты и склероз почек».
Спасти его не смогли, и утром 12 марта 1925 года Аркадий Тимофеевич Аверченко умер. Похоронен на Ольшанском кладбище в Праге.
Последней работой писателя стал роман «Шутка Мецената», написанный в Сопоте в 1923 году, а изданный в 1925, уже после его смерти.

Подготовил Евгений Лавриненко (dN)






Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 4425   
Рейтинг: 
0

Украинская экономика сегодня переживает не самые лучшие времена. Многие фирмы находятся на грани закрытия, значительное количество рабочих мест ликвидировано. Спокойно чувствует себя, пожалуй, только геодезист и его тахеометр, да шахтеры – костяк Донбасса. Связанные с разработкой угольных месторождений специальности до сих пор считаются прибыльными.
Найти высокооплачиваемую работу в регионе хоть и сложно, но вполне возможно. Востребованными остаются специалисты в сфере IТ: программистам предлагают вплоть до 22 тысяч гривен. Разработчикам Android и iOS приложений – 15 тысяч. Остальным выпадает от 10 до 12 тысяч.

Оставить комментарий: (0)    Просмотров: 7059   

Для Вас работает elf © 2008-2016
Использование материалов ресурса в образовательных целях (для рефератов, сочинений и т.п.) - приветствуется.
Для средств массовой информации, в том числе электронных, использование материалов с пометкой dN - только с письменного разрешения редакции.