Архаров Володимир Іванович

Володимир Іванович АрхаровРадянський фізик, академік АН УРСР (1965).
Володимир Іванович Архаров народився 14(27) лютого 1907 року в Одесі в сім\’ї військового лікаря. Його батько мав селянські корені, мати — з дворян.
У 1924 році В.І.Архаров закінчив Нижегородський індустріальний технікум за спеціальністю «Технік з теплотехніки». З осені 1925 року він розпочав навчання на фізико-технічному відділенні Нижегородського університету, звідки перевівся (1928) на фізико-механічний факультет Ленінградського політехнічного інституту, який закінчив у 1931 році, отримавши спеціальність інженера-фізика. Навчання в інституті він успішно поєднував з науковою роботою в одній з лабораторій Ленінградського фізико-технічного інституту, де пройшов шлях від препаратора (1928) до старшого інженера (1932).
У 1932 році В.І.Архаров був включений в штат створюваного в Свердловську Уральського фізико-технічного інституту. З 1934 до осені 1936 року він працював в Горьківському фізико-технічному інституті, а з осені 1938 року — в Уральському фізико-технічному інституті, перетвореному потім до Інституту фізики металів. Тут він почав зі старшого наукового співробітника лабораторії дифузії, а пізніше став завідувачем цієї лабораторії (1941). У 1938 році В.І.Архаров отримав вчену ступінь кандидата наук (без захисту дисертації), в 1945 році захистив докторську дисертацію, в 1946-м затверджений у вченому званні професора. За сумісництвом Володимир Іванович займався педагогічною роботою: був асистентом кафедри експериментальної фізики в Ленінградському фізико-механічному інституті (1931-1934), доцентом в Горьківському університеті (1934-1936), доцентом, а потім завідувачем кафедрою загальної фізики в Свердловському педагогічному інституті (1938-1941, 1943, 1946, 1947).
Володимир Іванович Архаров був вихованцем відомої наукової школи академіка Абрама Федоровича Йоффе, що дала цілу плеяду великих вчених, які відіграли вирішальну роль у розвитку радянської фізики та зміцненні обороноздатності країни.
Основні праці присвячені фізиці твердого тіла, металофізики, фізичного матеріалознавства. Вчений досліджував механізми структурних змін у твердих тілах. Ввів уявлення про колективні елементарних актах і про естафетної передачу активації при дифузії та рекристалізації, а також про квазіравновесной неоднорідності твердих тіл і про міжкристалітної внутрішньої адсорбції розчинених компонентів і домішок. Показав можливість кластерного механізму реакційної дифузії шляхом кооперативних структурних перебудов в шарах продуктів реакції. Побудував структурну картину процесу газової корозії. Розробив нові методи захисту металів від зносу і корозії: газове хромування, карбідізація електролітичних хромових покриттів, композитні електролітичні покриття. Вивчав механізм мартенситних перетворень, природу перегріву сталі та виникнення специфічних видів її зламу, механізм флокенообразованія в сталі. Виявив явища конкуренції адсорбційно активних домішок у сплавах.
У 1965 році Володимир Іванович Архаров, один з провідних радянських фахівців з фізичного матеріалознавства, був обраний дійсним членом Академії наук Української РСР. Незабаром він переїжджає в Донецьк, де створює лабораторію в Донецькому фізико-технічному інституті і кафедру рентгенометаллофізікі в Донецькому державному університеті (1966-1979 — професор ДонДУ). З 1975 — завідував відділом Донецького інституту проблем матеріалознавства АН УРСР.
Людина яскравого творчого обдарування, блискучий вчений, один з організаторів фізичної науки на Україні і творців Донецького наукового центру. Його дослідження сприяли розвитку в Донецькому регіоні нових, перспективних напрямів науки.
Архаров Володимир Іванович був також відомий як цінитель і збирач творів живопису, співробітничав у цьому питанні з Донецьким обласним художнім музеєм, якому подарував ряд цінних експонатів.
Помер Володимир Іванович Архаров у 1997 році.
* * *
До 100-річчя вченого у Донецьку, в Донецькому фізико-технічному інституті, була проведена міжнародна наукова конференція, куди з\’їхалися колишні учні, послідовники Архарова, з України, Казахстану, Росії, Білорусії. Донецький обласний художній музей відкрив до цієї дати спеціальну виставку.
Дочка Ірина Володимирівна Архарова (лауреат Державної премії Ради міністрів СРСР, архітектор), написала книгу про батька — «Шлях вченого», передмову до якої написав президент НАН України Борис Євгенович Патон.

Переклад з російської — Євген Лавриненко (dN)

Добавить комментарий