Верлінський Борис Маркович

Борис Верлинский
Уродженець Артемівська, Борис Маркович Верлінський? радянський шахіст, ПЕРШИЙ гросмейстер СРСР, який отримав це звання за перемогу в чемпіонаті СРСР 1929 року. Однак про це мало хто знає …

Борис Верлінський народився 27 грудня 1887 за старим або 8 січня 1888 за новим стилем в місті Бахмут (нині – Артемівськ) Донецької області. Ще в дитинстві він разом з батьками переїхав до Одеси, а потім, після революції, поїхав до Москви і до самої смерті прожив на Малій Молчановці.
Після перенесеного в дитинстві захворювання Верлінський частково оглух, і спілкувався переважно жестами. Говорити він міг, але невиразно, а репліки співрозмовників читав по губах. Незважаючи на глухоту Верлінський не замикався, намагався відвідувати музеї і т.і.
Займатися шахами Верлінський почав з 13 років, в 15-ть прийшов до Одеського шахового клубу, що знаходився на ул.Ришельевскій, а в 21 рік, у 1909 році, став представником Одеси на Всеросійському турнірі аматорів, що проводився в Санкт-Петербурзі в рамках Міжнародного шахового конгресу в пам\’ять М.І.Чигоріна. Переможцем цього турніру став Олександр Альохін, а сам Верлінський розділив десяте-одинадцяте місця з сімнадцяти.
Верлінський став переможцем першого Південноруської турніру в Одесі (1910). У 1912 році він зайняв перше місце в Одеському чемпіонаті і на наступний рік взяв третє місце на Всеросійському турнірі майстрів у Санкт-Петербурзі.

* * *
Памїятають майстра шахів у наши часи. До Вашої уваги стаття Дмитра Комарова з ресурсу СПОРТ.UA від 30.05.2008.
 
Меморіал першого гросмейстера

Нещодавно в Києві відбувся турнір пам\’яті Б.Верлинського, першого офіційного гросмейстера СРСР

Перший чемпіон України?
Історичних свідчень про Бориса Верлинського (1887-1950) збереглося мало. Після перенесеного в дитинстві захворювання він частково оглухнув, отже спілкувався переважно жестами. Говорити він міг, але невиразно, а репліки співрозмовників читав по губах. Незважаючи на глухоту, хлопчик не замикався в собі, цікавився літературою, мистецтвом, відвідував музеї. Переїхавши з Бахмута разом з батьками в Одесу, захопився «грою мудрих». У шаховий клуб юнак прийшов, за нинішніми мірками, «старим» — 15-річним, але вже через шість років став одним з найкращих шахістів Росії.
1909 року Верлинський пройшов бойове хрещення на першому Всеросійському турнірі аматорів, що проводився у Санкт-Петербурзі в рамках Міжнародного шахового конгресу пам\’яті Михайла Чигоріна. Цікаво, що найбільшим меценатом турніру виступив цар Микола II. Перший приз здобув майбутній чемпіон світу Олександр Альохін, Верлинський опинився в середині турнірної таблиці.
А за рік одесит переміг у сильному за складом «Південноруському турнірі» (за такою назвою Одеса провела тоді неофіційну шахову першість України). Досить сказати, що другий приз здобув киянин Юхим Боголюбов, котрий незабаром став одним з гігантів шахового світу.
 
Чемпіон СРСР!
II 2О-х роках до Верлинського, котрий перебрався на той час у Москву, прийшли великі успіхи. На першому Московському міжнародному турнірі 1925 року він переміг чемпіона світу Хосе-Рауля Капабланку! Того ж року був четвертим на IV першості країни (розгромивши при цьому переможця — Юхима Боголюбова, а також і другого та третього призерів — Г.Левенфіша та І.Рабиновича).
У III чемпіонаті УРСР (Одеса-1926) розділив 1-2 місця. А в VI чемпіонаті СРСР (Одеса-1929), виступаючи під прапором Південної Пальміри, що стала для нього рідною, здобув перше місце!
Цей турнір, що зібрав усіх найсильніших гравців Радянського Союзу, виявився марафонським — з попередніми групами, півфіналами й фіналом. Як зумів інвалід витримати таку напругу, сьогодні уявити нелегко.
«Перемога Верлинського при тому складі учасників цілком заслужена й висуває його в число чільних шахістів СРСР», — відгукнувся на успіх інваліда тодішній керівник радянських шахів Микола Криленко: генпрокурор, потім нарком юстиції (через дев\’ять років його було розстріляно, а після смерті Сталіна — реабілітовано).
«Новий чемпіон СРСР Борис Верлинський — шахіст із великим стажем і великими успіхами. Головними його досягненнями є: IV приз у Всесоюзному чемпіонаті 1925 року (6 з 7 проти призерів!) і І приз у чемпіонаті Москви 1928 року. Верлинський має у своєму «активі» виграші в Капабланки, Боголюбова, Рубинштейна, Шпільмана, Земіша й ін. Перший приз у цьому турнірі надав Б.М.Верлинському звання першого радянського гросмейстера» — писав у вересні 1929 року журнал «Шахматы».

«Підігріли, обібрали…»
Але, згідно з монографією «Шахматный словарь» (Москва, 1964), першим гросмейстером СРСР був не Верлинський, якого в списку гросмейстерів взагалі немає, а… Ботвинник (і рік присвоєння зазначено — 1935-й). У чому ж річ? Виявляється, 7-й Всесоюзний шаховий з\’їзд (1931) скасував звання гросмейстера СРСР, з метою — «раз і назавжди вигнати з нашого побуту поняття «чемпіон» й «чемпіонат».
Втім, незабаром це звання заснували знову! 1931 року в СРСР про завоювання титулу чемпіона світу мова не йшла, — пояснює дослідник перших радянських чемпіонатів Сергій Воронков, — а 1935-го таку мету, мабуть, уже було поставлено, тож і треба було якось виділити Ботвинника серед інших радянських майстрів…
Цинізм ситуації в тім, що хоча в постанові 1929 року «Про всесоюзні шахові змагання в Одесі» було записано: «Чемпіонові СРСР т. Б.М.Верлинському присвоїти пожиттєве звання гросмейстера», потім повертати його першому володареві ніхто й не подумав.
Спроби Бориса Марковича відновити свій титул натрапляли на опір спортивних посадовців. Коли в 40-х роках бідно одягненого, схудлого й змарнілого Верлинського запитували, — розповідав відомий радянський шаховий діяч Михайло Бейлін, — чому він все-таки продовжує грати в шахи, екс-гросмейстер відповідав: «Моралний голод». Саме так, бо зм\’якшувати звуки він не міг.
У рік смерті Верлинського Міжнародна шахова федерація вирішила вперше присвоювати звання міжнародного гросмейстера і майстра, в тому числі — за минулі заслуги. Всесоюзна шахова організація представила до присвоєння титулу «міжнародний майстер» отих радянських майстрів, які не менше трьох разів виступали в фіналах чемпіонатів СРСР. Серед них — і Верлинського. Він грав у шести фіналах, і не без успіху. Отже, перед смертю йому було подаровано скромний титул міжнародного майстра…
А в фундаментальній монографії «Шахматы, Знциклопедический словарь» (Москва, 1990), головний редактор якого — Анатолій Карпов, у розділі «Гроссмейстер» зазначено:
«В СССР звание Г. учреждено в 1927 5-м Всес. шахм. съездом; его первым обладателем стал Б.Верлинский (1929). В 1931 7-й Всес. шахм. съезд упразднил звание Г., а затем учредил его вновь (1935) ».
Чи не на часі — відновити історичну справедливість і поставити питання про повернення шахісту-інваліду ганебно відібране в нього гросмейстерське звання?

Добавить комментарий